Українські партії здебільшого вибирають прості теми, які очевидні виборцю. Наприклад, корупція — погано або олігарх – зло. На цих темах дуже просто маніпулювати, бо в них немає нічого конкретного, просто констатація факту.
Партії не говорять з виборцями мовою конкретики, бо самі не знають відповіді на такі питання:
- що треба зробити, щоб зросла заробітна плата.
- що треба зробити, щоб ВВП зріс у рази.
Свої тези вони намагаються пов’язати з олігархією та корупцією. І частково, вони дійсно впливають на добробут громадян. Однак, навіть, якщо ліквідувати корупцію та прибрати з тарифної складової інтереси олігархату, ми отримаємо ту саму Україну, яка є і сьогодні – бананова республіка (для розвитку наукоємкості підприємств НЕОБХІДНІ — фактори виробництва).
Найкраща казочка для виборця, це історія про чудо, яке може принести іноземний інвестор, однак, чи дійсно це:
«З фінансуванням інвестицій з іноземних заощаджень пов’язані, як мінімум дві проблеми:
- в довгостроковій перспективі тільки частина з досягнутого за їх рахунок приросту доходів залишаться в країні. Це та частина, яка іде на оплату праці робітників, зайнятих на виробництві;
- іноземні інвестори у випадку негативних подій в країні – швидше виводять свої капітал ніж вітчизняні, збільшуючи дисбаланс в економіці (примітка – це призводить то валютної кризи)»[1].
Тобто, іноземний інвестор приходить заробляти, а не займатися благодійністю, він вибирає країну по декількох критеріях, і головна з них — низька заробітна плата та низька тарифна складова.
Через цю причину король іноземних інвестицій Сінгапур, практикував протягом 1986-1994 року політику по стимулюванню обміну технологіями між іноземними та місцевими компаніями «виплачуючи фінансове заохочення інженеру чи менеджеру іноземних компаній за те, що ті вибирали собі місцевих постачальників або допомагали їм»[2].
Однак, цей метод стимулу працював в часи буму на перенесення технологічних компаній Заходу в інші країни. Тому, кожна така історія, як і продукти, має свій термін споживання і повторити методи Сінгапуру не вийде.
Рішення бачать об’єднані націоналісти
Економіка України може вирости шляхом ліквідації своєї тіньової складової. Принципи, чому з’являється тінь описав у 1977 році P.M. Gutmann і у 80-ті Arne Jon Isachsen і Steiner Strom, всі вони виділяли дві причини, перша – рагульський державний регулятор, який тисне на бізнес і другий – скажені податки, стримують зростання ЗП.
Прибравши фактори, які описано вище, сможемо отримати ріст ВВП та ЗП внаслідок спрощення ведення бізнесу, тобто підприємцям більше ніхто не буде заважати. Такий фактор може вплинути позитивно на економіку, але навіть це не вирішує таких проблем:
- низька народжуваність нових споживачів (без національного споживача вихід на іноземні ринки — дорожчий);
- відсутність промисловості (електрочайники на всяк випадок це не наукомістке виробництво);
- низькі заробітні плати;
- ринки збуту для готової продукції.
Без розв’язання цих питань (практики вирішення їх – не існує, треба створювати з нуля), наша промислова могутність, яка була знищена у 90-ті не відновиться. Не можливо посадити насіння в пісок і сподіватися, що воно само по собі перетвориться у ліс. При цьому підкреслимо, що лідери рейтингу НЕ ОБІЦЯЮТЬ КОНКРЕТНИХ ПОДАТКОВИХ СТАВОК ТА ПОВНОЇ ДЕРЕГУЛЯЦІЇ БІЗНЕСУ. Тому, навіть програма мінімум може бути не виконана…
Джерела:
1. Leszek Balcerowicz, Andrzej Rzońca. Загадки економічного зросту. С.95
2. Доповідь ООН при Всесвітньому банку «Як зробити інвестиційний клімат комфортним для всіх» С. 176
