Санкційні активи: держава виграє суди, але не може їх продати

Міністерство юстиції з 2022 року подало до Вищого антикорупційного суду 80 позовів про стягнення активів підсанкційних осіб. Суд задовольнив 62 повністю і 14 частково, ще чотири справи тривають. Формально держава виграла майже все, що заявляла.

Але далі починається інша історія. Із 1487 активів, які перейшли у власність держави, продано лише 72 — на 5,31 мільйона гривень. Решта 1415 позицій просто стоять на балансі Фонду держмайна. Виходить, що накладати обмеження ми навчилися, а от виконувати їх — поки що ні.

Механізм працює так: РНБО ухвалює рішення, Президент вводить його указом, Мін'юст подає позов, ВАКС стягує актив, а Фонд держмайна розпоряджається. Чотири органи, кожен відповідає за свій відрізок, а за актив цілком — ніхто. Як у «Кайдашевій сім'ї»: і Карпо, і Лаврін доводили, що груша їхня, але за неї не відповідав ніхто.

Найбільша проблема — час до суду. Санкція накладена, а позов ще не подано. Поки Мін'юст збирає докази, директор заводу, який не підпав під санкції, може продати обладнання дружній фірмі, вивести кошти й оголосити банкрутство. Через два роки держава виграє суд і отримає юрособу без верстатів і грошей. Причому такі дії зараз не є злочином.

Закрити цю прогалину має законопроєкт №12406, який Президент вніс до Ради у січні 2025 року. Він уперше описує, що вважається обходом санкцій: переміщення активів, доведення до банкрутства, подання неправдивої інформації. Відповідатимуть не лише підсанкційні особи, а й ті, хто знав або мав знати про походження майна. Для дрібниць є поріг — 151 400 гривень, а для товарів військового призначення порогу немає взагалі. Рада ухвалила документ за основу ще 3 червня 2025 року, комітет рекомендував його до другого читання 8 липня, але голосування так і не відбулося.

Є й інші дірки. В Україні не існує процедури, яка б дозволяла банкам проводити платежі з заблокованих рахунків на податки чи адвокатів — усе залежить від сміливості конкретного банківського працівника. Ніхто не знає повного обсягу заблокованого майна, бо закон не зобов'язує звітувати про нього. Аналітики «Інституту законодавчих ідей» пропонують запровадити дозволи, винятки для базових потреб і звітність, а також визначити уповноважений орган, який би координував усе це.

ЄС, до речі, прямо вимагає зміцнення механізмів виконання санкцій — це була одна з умов відкриття переговорного Кластера 6. А директива ЄС дозволяє продавати активи ще до конфіскації, якщо вони псуються чи знецінюються. Поки що в нас усе навпаки: 1415 активів чекають, а держава не поспішає.