Тривоги, обстріли й брак водіїв: як постачальники везуть продукти до шкіл Одещини

Молочна компанія «Агромарин» везе свою продукцію до закладів освіти, лікарень та санаторіїв Одеської області ще з 1997 року — це молоко, ряжанка, кефір і сметана. Керівниця відділу збуту та закупівель Лілія Кирилова каже, що дитяче харчування має відповідати окремим вимогам до складу, маркування, термінів придатності та умов зберігання.

«Контроль якості у нас починається ще з ферми — із закупівлі та приймання сировини. Перед виробництвом її перевіряємо, а далі контролюємо кожен етап: температурний режим, санітарні вимоги, пакування, маркування та строки придатності», — розповіла вона.

Після початку повномасштабної війни роботу ускладнили тривоги, обстріли, перекриття доріг і відключення електроенергії. Компанія заздалегідь продумує запасні маршрути, а виробництво та склади обладнала генераторами, щоб холодильники не простоювали під час відключень. Великих запасів готової продукції тут не роблять — молочка має короткий термін зберігання, тож виробляють рівно стільки, скільки наступного дня можуть довезти. Сировину закуповують прямо у фермерських господарств Одеської області, а готову продукцію розвозять власним транспортом — так і маршрут коротший, і якість під контролем.

Підприємець Іван Співаченко продає овочі та фрукти з 2011 року, займається доставкою і переробкою солінь. До закладів освіти Авангардівської громади його товар потрапляє через посередників. Кожну партію перевіряють, а за потреби відправляють на лабораторні дослідження. Закупівлі — теж напряму у фермерів: що більша партія, то нижча ціна. «Ми намагаємося брати великі обсяги безпосередньо у фермерів. Якщо купувати десятки тонн, ціна буде зовсім іншою, ніж коли береш невелику партію», — пояснив він.

Головна проблема воєнного часу — брак водіїв. Продукцію везуть з різних регіонів України, та охочих їхати до Одещі поменшало. «Є машини, нема кого посадити. А є водії, які просто бояться їхати сюди через обстріли», — каже Співаченко. Частину далеких рейсів, зокрема з Чернігівської області, доводиться наймати, і це здорожує доставку. Склади розкидані по кількох місцях, один із них — на ринку, спеціального захисту від атак вони не мають. «Можливо, у майбутньому виходом могли б бути підземні склади», — припускає підприємець.

Підприємиця Оксана Сіліпіна постачає овочі, фрукти, крупи, яйця та рибу до дитсадків і ліцеїв Авангардівської громади, шкіл Одеси та закладів Великодолинської громади. Схема доставки, за її словами, майже не змінилася — натомість закупити деякі товари стало складніше. Два тижні вона не могла знайти у звичних постачальників частину круп, масло, цукор та олію. «Поки що я не можу знайти двох моїх великих постачальників, у яких завжди все було в наявності без проблем. Тому доводиться шукати товар в інших місцях», — розповіла Сіліпіна. Закуповує вона здебільшого у дистриб'юторів, бо напряму з виробниками працювати складніше через великі обсяги партій, які треба ще й десь зберігати. А шукати дешевше в інших областях не завжди вигідно: «Можна знайти товар в іншій області дешевше, але треба порахувати пальне, доставку, знайти водія, який погодиться їхати. У результаті ця різниця в ціні може просто зникнути».