«Харківська Венеція»: як харків'яни повертають річки місту

Найвідоміші водні артерії Харкова — Лопань, Уди, Немишля й однойменна річка Харків. Але є й менші: Нетіча, Студенок, Олексіївка, Саржинка, Мокрий Жихор. Колись вони визначали, як будувалося місто, а тепер заросли, засмічені й майже забуті.

Пенсіонерка Галина Краснобрижа разом із чоловіком Сергієм уже понад три роки прибирає яр Мокрого Жихорця на ХТЗ. На першу толоку вийшли наприкінці березня 2023-го. «Там був армагедон! В ярок десятиліттями скидали сміття», — згадує вона. У яру знаходили старі дивани, холодильники, керамічну плитку й сотні автопокришок. Разом із небайдужими вдалося пройти 650 метрів русла, попереду ще 150 — до каптованого джерела. Загалом вивезли понад 6300 мішків сміття. Волонтерка каже: вода в річці прозора й без запаху, Держекоінспекція двічі брала проби — усе в межах норм для річкової. Цього року на розчищеному схилі вже побачили звіробій. А ще тут з'явилася велотраса, яку підлітки збудували самі.

Іншу ініціативу просуває підприємець і спортивний турист із 40-річним досвідом Ігор Удовіков. Свій проєкт він назвав «Харківською Венецією»: хоче зробити Немишлю прохідною для байдарок. Ідея з'явилася ще 2018 року, тоді її не підтримали. «Мені друзі-спортсмени говорили: „Ти що — з розуму зійшов?“ Добре, зійшов. А мені було цікаво», — розповідає він. Пілотна ділянка — 2,8 км від перехрестя проспекту Героїв Харкова і вулиці Академіка Павлова до гирла річки Харків. За його підрахунками, після розчистки прогулянка байдаркою тут займатиме близько пів години.

Обидва волонтери вже зверталися до міської влади. Удовіков торік представив «Харківську Венецію» міському голові, але каже: далі аматорського підходу потрібні гідрогеологи й проєктанти. Краснобрижа 1 вересня попросила надати прибраній території статус лісопаркової зони. Капітальних вкладень не просить: «Не треба навіть лавочок і смітників. І ніяких асфальтових доріжок».

Архітектор Віктор Дворніков вважає такі толоки важливими. За його словами, маршрут Немишлею міг би поєднати Салтівку з центром і стати атракцією, яка не створює великого скупчення людей — що важливо під час війни. Поки що гуртування навколо Уд, Жихорця й Немишлі не стало загальноміською історією, але над цим варто працювати, додає фахівець.