Кавуни з-під обстрілів: пенсіонери везуть на Волинь баштанні з прифронтової Снігурівки

Біля Луцька можна побачити незвичних продавців сезонних ягід — літнє подружжя з Вінницької області. Лідія Дика та її чоловік не вирощують кавуни власноруч, а скуповують їх на півдні та привозять на Волинь. Так вони підробляють до пенсії: чоловікові — 60, жінці — 58.

Свою справу вони вели й раніше, але з початком повномасштабної війни мусили зупинитися. Тепер відновили поїздки й регулярно привозять свіжий урожай. Чому обрали саме Волинь? Тут живуть їхні діти та свати, у яких можна зупинитися й перепочити після довгої дороги й спеки.

За товар пенсіонери їздять у Снігурівку — місто на Миколаївщині, розташоване за 40 кілометрів від лінії розмежування. Хоча поля географічно належать Миколаївщині, продавці називають кавуни «херсонськими» через близькість до Херсонської області.

«Ми не вирощуємо цей кавун. Ми просто реалізуємо — їздимо собі, купуємо, продаємо. Ми уже пенсіонери, чоловіку 60, мені 58. І от потрошки щось підробляємо, як то кажуть, до пенсії», — розповідає Лідія.

Поїздки на південь пов'язані з постійним ризиком. «У Снігурівці дуже багато замінованих території. Ми їдемо і скрізь стоять мітки, які вказують про замінування і що там проходити не можна. Майже всі посадки заміновано. Треба їхати лише по дорозі, щоб нікуди не звернути», — ділиться жінка.

Окремо Лідія наголошує: місцеві села дуже бідні, роботи немає, тож збір і завантаження врожаю для багатьох — чи не єдиний заробіток. Люди, які працюють на полях, кажуть, що долають 30 кілометрів, аби дістатися до Баштанки. «Видно по людях навіть, які вони знедолені через те, що немає роботи».

Про свій приїзд подружжя заздалегідь повідомляє в місцевих групах. Торгують вони в селі Гірка Полонка, біля автомийки. Попри небезпеку й труднощі, Лідія з чоловіком продовжують справу: долають сотні кілометрів, щоб підтримати аграріїв із деокупованих громад і привезти покупцям якісні українські кавуни та дині.