Сухий чи вологий: чому кашель лікують протилежними препаратами

Кашель — це природний механізм, який оберігає дихальні шляхи від сторонніх тіл і виводить надлишок бронхіального секрету. За тривалістю його поділяють на гострий (до 3 тижнів), підгострий (3–8 тижнів) і хронічний (понад 8 тижнів). Більшість звернень до лікарів і в аптеки стосується саме гострого кашлю на тлі ГРВІ.

Ключове питання — сухий кашель чи вологий. Сухий найчастіше вказує на неінфекційний або початковий інфекційний процес, вологий супроводжує інфекцію дихальних шляхів із надлишком слизу. Логіка лікування тут протилежна: в одному випадку потрібно підвищити поріг кашльового рефлексу, у другому — не пригнічувати кашель, а розріджувати мокротиння й полегшувати його виведення. Пригнічення продуктивного кашлю без полегшення евакуації секрету може спричинити його затримку та ускладнення.

Фармацевт на першому столі спершу з'ясовує, чи триває кашель довше трьох днів, і чи є нежить. При сухому кашлі можуть запропонувати ненаркотичні протикашльові засоби — бутамірат, глауцин, окселадин, преноксдіазин. Але тут є нюанси: бутамірат протипоказаний дітям до 2 років, вагітним і жінкам, які годують грудьми, а при перевищенні дози загрожує зниженням тиску, блюванням і пригніченням ЦНС. Бутамірат та окселадин не поєднують з алкоголем і не призначають водіям. Таблетки з преноксдіазином ковтають цілими, щоб не оніміла ротова порожнина; їх не дають дітям до 6 років і гіпотонікам. Глауцин знижує тиск, тому не підходить при гіпертензії, інфаркті міокарда та дітям до 4 років.

При вологому кашлі працюють муколітики. Ацетилцистеїн починають із низьких доз (100–200 мг), бо вищі викликають виражену гіперсекрецію; він протипоказаний у I триместрі вагітності, може спричинити бронхоспазм при астмі, легеневі кровотечі, порушення функції печінки й нирок, а пероральні антибіотики при його прийомі потрібно давати з інтервалом у 2 години. Амброксол підвищує проникнення антибіотиків у бронхіальний секрет, але теж заборонений у I триместрі; бромгексин та амброксол підвищують активність трансаміназ печінки й несумісні з лужними розчинами, кодеїновмісними засобами та холінолітиками. Карбоцистеїн не призначають при ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту. Відхаркувальні засоби (гвайфенезин, алтея, евкаліпт, подорожник, корінь солодки, плющ, чебрець) не поєднують із протикашльовими та антигістамінними I покоління і не дають лежачим хворим.

Хронічний кашель охоплює близько 10% населення планети й суттєво знижує якість життя. За даними European Respiratory Society, у жінок він трапляється приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків. У його основі часто лежить нейропатичний фактор — синдром кашльової гіперчутливості, коли людина кашляє від запаху парфумів, холодного повітря, сміху чи розмови. У ЄС, Великій Британії та Японії вже схвалено перший антагоніст рецепторів P2X3.

Лікуватися самостійно можна лише при задовільному загальному стані — скажімо, при ГРВІ, ларингіті, трахеїті чи на початку гострого бронхіту. Але є «червоні прапорці», коли до лікаря треба негайно: кашель понад тиждень із посиленням, напад кашлю протягом години, відсутність ефекту від симптоматичної терапії за 2 доби, задишка, біль у грудях при диханні, зміна голосу, слабкість, лихоманка, рясне потовиділення (особливо вночі) чи безпричинне схуднення, густий зеленуватий секрет або домішки крові, температура 37,5–38 °С понад 2 тижні чи понад 38–39 °С довше 2 діб.