«Досить годувати Москву»: як Донеччина голосувала за незалежність

1 грудня 1991 року майже 84% жителів Донеччини, які взяли участь у референдумі, проголосували за незалежність України. Історик Ігор Каретніков, який тоді працював учителем у Донецьку, згадує, що цей день не відчувався як щось грандіозне. Люди просто йшли на дільниці, голосували й обговорювали результати з сусідами.

«У нас були такі діалоги: "Ну що, ти ходив на референдум?" — "Ходив". — "Як проголосував?" — "Ну як, "за" проголосував. А ти як?" — "І я теж "за"», — розповідає історик. За його словами, явка в області сягнула близько 76%, а на дільницю люди прийшли самі, без партійного примусу.

До такого результату регіон ішов кілька років. Улітку 1989-го Донбасом прокотилася хвиля шахтарських страйків, які почалися з вимог вищих зарплат і кращих умов праці. Згодом гірники заговорили про економічну самостійність України, а популярним стало гасло «Досить годувати Москву». У 1990-му страйкарі вже вимагали прибрати партійні організації з підприємств.

Паралельно в Донецьку з'являлися україномовні школи, а в 1989-му місту Жданову повернули назву Маріуполь. Каретніков називає це одним із перших проявів декомунізації в Україні. Навіть у найважчі 90-ті, коли шахтарі страйкували через затримки зарплат, вимог відокремити Донеччину від України не лунало.

«Економічна ситуація важка, але вимог відокремлення не було. Може, й були поодинокі люди, які казали: "доголосувалися", але я такого не чув», — наголошує історик. Він також вважає, що гасло «почуйте Донбас» у 2014 році створили штучно — це була гра місцевих кланів, а не рішення населення.