Сонце замість генератора: як Білгород-Дністровський тримає воду під час блекаутів

У Білгород-Дністровському мешкає близько сорока тисяч людей, і вода для них надходить із десятків артезіанських свердловин. Щоб ця вода дійшла до осель, її треба підняти, перекачати, очистити й подати далі — і майже на кожному кроці працюють насоси, які залежать від електроенергії. Тому ще до чергової воєнної зими місто почало шукати, чим підстрахувати критичну інфраструктуру.

Ставку зробили на сонце. «Ми встановлюємо на наших підйомах, на свердловинах, на КНСках, на очисних спорудах сонячні батареї. Це нам дає енергонезалежність та також дає хоч і невелику, але економію», — розповідає секретар міськради Олександр Скалозуб.

Одна з таких станцій працює вже близько трьох років, її потужність — 50 кіловатів. Залежно від сезону вона дає змогу заощаджувати до двадцяти відсотків електроенергії. «Плюс бувають відключення, які компенсуються цими станціями. Цілодобова подача населенню води», — каже головний інженер підприємства Вадим Кучер.

Економія — лише частина історії. Коли через російські атаки зникає струм, сонячна станція разом з акумуляторами стає страховкою: система сама переходить на резервне живлення, і насоси не зупиняються. «Коли зникає мережа, інвертор дає команду на ввімкнення батарей, які забезпечують безперебійне живлення насосі», — пояснює виконувач обов’язків енергетика підприємства Дмитро Дєчєв. Запасу енергії вистачає на кілька годин — цього досить, щоб підприємство не спинялося зразу після зникнення електрики. «За день можемо працювати на сонячних панелях, уночі акумулятори, чим більше тим краще», — додає Кучер.

У міськраді кажуть, що сонячні станції планують масштабувати — не лише на об’єктах критичної інфраструктури, а й на інших міських об’єктах, а в перспективі розглядають і вітрову генерацію. «Готуємося повномасштабно. Розроблений план стійкості в місті відповідно до плану стійкості області. І виконуються роботи великими кроками, настільки, скільки дає змогу сьогодення», — каже заступник міського голови Андрій Криштопов.

Та є проблема, яку панелями не закриєш, — кадри. Досвідчених електриків забрала війна, вони пішли служити до Сил оборони, а швидко підготувати нових не виходить. «Проблематика основна – це з кадрами, з виготовленням і закупівлею. І також проблематика в тих кадрах, які роблять це устаткування, які встановлюють», — визнає Криштопов. Тож наступний виклик для міста — не лише наростити власну генерацію, а й навчити людей, які зможуть її обслуговувати.