«Ми можемо подбати про себе лише самі»: що робити, коли ворог хоче зламати нас морально

Росіяни не здатні досягти фізичного виснаження українців чи прорвати оборону, тож їхня остання надія — дотиснути нас морально. Їм хочеться, щоб суспільство заговорило: «Краще жахливий кінець, ніж безкінечний жах». Але розумом ми розуміємо: це буде не кінець, а новий початок.

Варто сказати кілька неприємних речей. По-перше, від балістичних атак міста захистити неможливо — у світі просто не виробляють стільки протиракет, скільки Росія випускає ракет. Це математика, і її не обдуриш.

По-друге, держава про нас не подбає — вона до цього не пристосована. Тож не варто питати, чому укриття не збудовані. Але це відчуття безпорадності варто згадати на післявоєнних виборах.

Вихід — як на початку 2022-го: подбати про себе й одне про одного. Складіть власний план виживання, шукайте поради в мережі. Подумайте, кому поруч важче, і допоможіть — коли дбаєш про інших, стає легше. Якщо раніше здавалося, що осторонь війни вижити надійніше, то тепер це не так. Долучайтеся до Сил оборони чи волонтерства — руки й голови потрібні.

Бізнес та аналітичні центри мають тиснути на уряд, аби він ухвалив антикризові рішення — інакше економіка може не витримати шоку. Купуйте українське, підтримуйте малих виробників, ветеранські бізнеси, книговидавців. Щодня вичищайте мозок від того, що ворог туди насипає. Не впадайте у відчай — він цього не заслужив.

Будьте частиною рішення, а не проблеми. Тримайтеся й допомагайте триматися іншим. Виживемо, вистоїмо, переможемо.