Тихі «вибори» в окупованому Криму: агітації немає, а знайомі питають лише про мобілізацію

Голосування організовують на півострові, а також на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Україна такі вибори та їхні результати не визнає. До бюлетеня на федеральному рівні потрапили десять партій — після того, як з нього прибрали список «Яблука», єдиної зареєстрованої партії з відкритою антивоєнною позицією. У самій Росії кампанія відбувається за обмеженої конкуренції: багатьох політиків, які називають себе опозиційними, усунули від участі, частина виїхала з країни або стала фігурантами адміністративних чи кримінальних справ. Спостерігачів від міжнародних інституцій немає, зате є адмінресурс і підконтрольні владі медіа.

Один із кримчан, який погодився говорити анонімно, каже, що нинішня кампанія майже не помітна на вулицях. «Я бачив оголошення на маршрутках, іноді всередині трапляються агітаційні матеріали. Але загалом мені просто принесли запрошення на вибори — папірець кинули в поштову скриньку», — розповідає він. У запрошенні йдеться, що за неможливості прийти комісія може приїхати додому, а ще пропонують зареєструватися через «Держпослуги». Голосувати чоловік не збирається, хоч і не має ілюзій щодо того, як використають його голос. «Мені здається, це найтихіші вибори за останні 12 років», — каже він. Раніше до його району приїздили кандидати, цього року такого немає. Із зовнішньої реклами трапляються хіба що білборди КПРФ та ЛДПР, а серед знайомих вибори згадують лише в одному контексті: «усі питають, чи буде мобілізація, чи ні?»

Другий співрозмовник також говорить про мінімальну агітацію — білборди та флаєри, без повноцінної політичної гонки. Водночас він згадує про тиск на працівників окремих установ: у держсекторі, на заводах і в школах можуть змушувати приходити на дільниці та фотографувати заповнені бюлетені. Щоправда, у школах цього року тиснуть менше, ніж під час президентських виборів у березні 2024-го. «Такі випадки є, але не можна сказати, що тиск дуже жорсткий», — додає він.

Загальний настрій у Криму чоловік описує як байдужий — люди не вірять, що від їхнього голосу щось залежить. На це накладаються й економічні труднощі. «Бензину немає, сезону немає, ціни виросли, роботи немає, а зарплати багатьом знизили приблизно на 30 відсотків. Тому тут холодильник потихеньку перемагає телевізор», — каже він. Члени комісій ходять квартирами й запрошують на вибори: за два тижні роботи, за його словами, платять 15 тисяч рублів, ще 5 тисяч — за два дні голосування.

Окремо він звертає увагу на підрахунок голосів. Цього року на дільницях поставили автоматичні урни, які самі рахують бюлетені, тож рахувати вручну вночі вже не потрібно. А найбільшою проблемою дистанційного голосування через «Держпослуги» називає відсутність анонімності. Голоси жителів окупованих територій РФ цього разу включає до загального федерального результату — а це важливо для розподілу мандатів, адже половину складу Держдуми обирають за федеральними партійними списками. Знайти кримчан, готових говорити про вибори, було складніше, ніж раніше: навіть ті, хто роками ділився інформацією про життя в окупації, відповідали, що тема їм нецікава.