Втома не скасовує вибору: як не програти Росії завтра

Ольга Айвазовська у своїй колонці наголошує: вибір між рабством і опором насправді простий, складно щодня жити з ним. Без цього вибору лишається лише існування, біль і сором, а здача позицій означатиме втрату всього одразу — життя, дому й будь-якої надії на відновлення.

У військовому плані, за її словами, ЗСУ потребують не гасел про славу, а максимальної, навіть неможливої підтримки. Варто запровадити реальну конкуренцію за якість і ціну оборонних засобів та нульову толерантність до нечесної конкуренції. Також авторка радить бити по джерелу проблеми — законних воєнних цілях на території ворога, звідки запускають російські та північнокорейські боєприпаси, а не витрачати дорогі ракети на збиття дронів над країнами НАТО.

У тилу, на думку Айвазовської, потрібна мобілізація ефективного управління на місцях. У Києві та інших містах мають з'являтися укриття, а енергетична стійкість — будуватися через диверсифікацію та мобільність рішень. Голос розуму про те, що українська стійкість не безлімітна, має звучати звідусіль — від виборців до аналітичних центрів, адже безпека дорога, але колапс країни коштуватиме дорожче.

Окремо авторка закликає формувати управлінську вертикаль із дієвих, а не просто лояльних до президента людей. І найголовніше — не зривати накопичену злість одне на одному через втому, бо легше бити по тому, хто поруч, ніж по автократові в Кремлі.