Російський Starlink: коли чекати загрози й чому не 2027-й
Росія активно розгортає власну супутникову систему зв'язку «Рассвет», але реальна загроза для України з'явиться не раніше 2029 року. Розбираємося, чому панічні цифри з медіа не відповідають дійсності.
Останніми тижнями інтернет заполонили тривожні повідомлення про те, що Росія ось-ось створить аналог Starlink і залишить Україну без зв'язку. Аналітики з інженерною та військовою освітою радять не піддаватися паніці: загроза реальна, але її горизонт — 2029–2030 роки, а не наступне літо.
Спершу про факти. 23 березня з Плесецька вивели перші 16 серійних супутників «Рассвет», 19 липня — ще 16. Разом із демонстраційними апаратами на орбіті їх 31. Анонсована мета — 292 апарати до кінця 2027-го та понад 900 до 2035-го. Для порівняння, у Starlink зараз працює понад 10 тисяч супутників. Різниця — у 350 разів.
Три цифри, якими лякають у медіа, — «12 супутників на висоті 550 км», «два вікна зв'язку по годині» та «цілодобове покриття до літа 2027» — не витримують перевірки. Цільова орбіта за заявками — 800 км, але жоден апарат досі не піднявся вище 550 км. Час видимості одного супутника з точки на землі — максимум 11–12 хвилин, а безперервне вікно для Києва — близько 27 хвилин на добу. А щоб досягти 292 апаратів, Росії потрібно майже щомісяця запускати ракети лише під цю програму, що фізично неможливо за поточних 17 пусків на рік.
Експерти сходяться на тому, що для власних потреб — каналу керування дронами над фронтом — Росії достатньо 200–250 супутників. За нинішнього темпу це станеться до 2029–2030 років. Стримують процес не лише пуски, а й якість: з першої партії один апарат втрачено, три не вийшли на орбіту, а двигуни перші два тижні взагалі не працювали. Головне ж вузьке місце — термінали: серійного виробництва досі немає, а ціна одного може бути в сотні разів вищою за Starlink.
Цікаво, що проєкт роками буксував, але після того, як SpaceX на початку лютого вимкнула тисячі російських терміналів Starlink, управління військами РФ обвалилося. Перший серійний запуск «Рассвета» стався за кілька тижнів. Це не геніальний план, а реакція на тактичну поразку.
Боротися з російськими супутниками варто не в космосі, а на землі: через кібератаки на наземні станції, спуфінг навігації, що змушує термінали працювати неправильно, та санкції проти виробництва. Найнадійніший спосіб — не дати апарат виготовити й запустити.
