Зубри, тури й бобри-інженери: яким було Полісся до осушення боліт

Уявіть край, де заболочені масиви розривали сухопутні дороги на десятки кілометрів, а окремі ділянки місяцями лишалися недоступними. Саме такий ландшафт сформував одну з найбагатших лісово-болотних фаун Східної Європи.

У давніх лісах Полісся копитних було значно більше, ніж у пізніші століття. Історичні матеріали згадують зубра, благородного оленя, лося, козулю та дикого кабана. Полювання на велику дичину поступово перетворилося на привілей князів і знаті — джерела часів Русі зберегли згадки про княжі лови на зубрів. Поруч жив і тур, дикий предок великої рогатої худоби: не зубр, а інша тварина — велика, сильна й небезпечна. У Європі він зник у ранньомодерний час, а на українських землях його чисельність різко впала вже у XVI столітті. Ще кількасот років тому далі на північ сягав і бурий ведмідь, якого сьогодні ми пов'язуємо передусім із Карпатами: за останні два-три століття він із Полісся зник. Така ж доля спіткала рись, благородного оленя та деяких великих лісових птахів.

Нічний ліс мав власних хижаків. Вовк був постійним сусідом поліських поселень, рись трималася великих тихих масивів, де полювала на козуль і зайців. Лисиця, куниця, горностай і борсук займали кожен свою нішу. Окрему цінність мали хутрові звірі: боброві, куничі, білчині та видрові шкури століттями були товаром, а хутром розраховувалися навіть у податках і торгівлі. Джерела XV–XVI століть фіксують торгівлю соболиними шкурками з поліського регіону — нині соболь із цим краєм майже не асоціюється. А бобер був справжнім інженером ландшафту: валив дерева, перекривав невеликі водотоки й створював водойми, змінюючи все навколо. За часів Русі боброві угіддя цінували так високо, що полювання на них регулювало закон, а промисел вели спеціалізовані бобровники.

Над болотами було інше небо. У глухих хвойних лісах жили глухарі й рябчики, на відкритих ділянках — тетеруки, а болота й заплави прихищали журавлів, качок, куликів і гусей. У старих лісах гніздився потайний чорний лелека, над водоймами з'являвся орлан-білохвіст. Під водою тривало своє життя: річки, стариці й лісові озера давали щуку, лина, карася, ляща, сома та десятки інших видів риб.

Саме тому полювання, рибальство й бортництво так довго лишалися основою життя поліщуків: піщані та підзолисті ґрунти не всюди давали великі врожаї, а ліс і болото давали те, чого не могло дати поле. Згодом ландшафт почав змінюватися — вирубування старих лісів, розорювання земель і особливо осушення боліт стискали простори для великої дикої фауни. Одні види зникли повністю, інші відступили в найглухіші масиви, а зубра довелося повертати в Полісся через відновлення популяцій.