Міф про прокляття фараонів: як газетярі 1923 року видумали сенсацію

Коли 1922 року Говард Картер підняв камінь до гробниці Тутанхамона, лорд Карнарвон, який фінансував експедицію, почув від нього легендарне: «Так, дивовижні речі». Світ побачив золото, яке засліпило планету, але ця слава мала темний бік — газетну містифікацію, що переросла в глобальну істерію.

Карнарвон, щоб окупити розкопки, продав ексклюзивне право висвітлювати подію лондонській The Times за 5000 фунтів — на ті часи це були величезні гроші. Інші видання, зокрема Daily Mail і New York Times, лишилися за дверима. Сотні репортерів з’їхалися до Луксора, тупцювали в наметах під пекельним сонцем, але до гробниці їх не пускали. Тож вони почали вигадувати.

Ідеальний сюжет їм підкинула смерть лорда Карнарвона 5 квітня 1923 року в каїрському готелі Continental-Savoy. Лікарі зафіксували прозаїчну причину: лорд порізав укус комара на щоці під час гоління, у рану потрапила інфекція, що дала ускладнення на легені. Здоров’я Карнарвона й так було підірване після автокатастрофи ще до війни, тож імунітет не впорався. Але репортерам ця драма здалася замалою — вони заходилися будувати містичну версію.

Артур Вейгалл, кореспондент Daily Mail, який мав особисту неприязнь до Картера, роздмухував вогонь. Газети згадали лист письменниці-містички Марі Кореллі, що попереджала про «найжорстокіше покарання для непроханого гостя». Далі пішли «факти»: у момент смерті лорда в Каїрі згасло світло (насправді перебої були буденністю), а в Англії його собака Сюзі завила й упала мертвою (свідків не знайшлося). Навіть сер Артур Конан Дойл, який захопився спіритизмом, заявив, що лорда вбили «демонічні охоронці» жерців Амона.

Преса приписувала прокляттю будь-яку смерть, хоч якось пов’язану з Єгиптом, і навіть вигадала напис над входом у гробницю — його ніколи не існувало. Але реальна статистика все розставила по місцях: із 26 присутніх при відкритті гробниці за десять років померло лише шестеро, а сам Картер, який найбільше часу провів усередині, прожив ще 17 років. Доктор Деррі, що робив розтин мумії, дожив до 87, а охоронець, який спав біля саркофага, — до 1982 року. Нині артефакти Тутанхамона спокійно лежать у Великому Єгипетському музеї, а «прокляття» лишилося лише пам’ятником жадобі до сенсацій.