Middle strike: чому Starlink більше не панацея і що приходить на заміну

Між тактичними FPV і далекобійними ударними безпілотниками у 2026 році з’явилася проміжна ланка — middle strikes. Це керовані удари на оперативну глибину, хоча єдиного офіційного визначення терміна досі немає. Умовно йдеться про дистанцію 50–150 км від точки запуску.

За даними Reuters, лише у квітні українські сили виконали понад 160 ударів на відстані 120–150 км. Президент Володимир Зеленський повідомляв, що у травні їхня кількість подвоїлася проти березня і зросла вчетверо проти лютого. Основними цілями стають радари, ППО, вузли зв’язку, командні пункти, склади і транспорт — ураження цих об’єктів відкриває шлях для глибших ударів і ускладнює логістику противника.

Вузьке місце таких місій — не дальність польоту, а зв’язок. Оператору одночасно потрібні відео, телеметрія і надійна командна лінія, щоб у реальному часі коригувати удар. Значна частина місій досі використовує Starlink, але супутниковий канал має свої обмеження. По-перше, доступність сервісу прив’язана до дозволених зон — фактично до території України, тож що далі маршрут, то менш передбачуваним стає зв’язок. По-друге, на окупованих територіях противник уже застосовує комплекси на кшталт «Волна Купол Гарант», які створюють потужні перешкоди в зоні близько 20 км² і можуть «просідати» пропускну здатність до 1,5 Мбіт/с і нижче. І по-третє, затримка через супутник становить 150–300 мс, через що оператор фактично пілотує «в минуле» — на маневрі це призводить до промахів і втрати борта.

Ринок тактичного зв’язку пропонує різні рішення: Silvus і Persistent Systems будують захищені MANET-мережі, Rajant робить компактні mesh-модулі, Radionor спеціалізується на далекому авіаційному зв’язку, Doodle Labs — на OEM-рішеннях для дронів. Але жодна система не закриває всю потрібну комбінацію: дальність до 120 км, широку перебудову частоти, керування, телеметрію і HD-відео в одному легкому комплекті. Західні військові MANET-системи до того ж коштують €5–12 тис. за повітряний модуль і €6–18 тис. за наземний комплект.

В Україні є власні напрацювання. Наприклад, система зв’язку Nakande створювалася як канал для швидкого вбудовування в ударну платформу. Її повітряний модуль важить лише 160 г, підтримує Ethernet і MAVLink, об’єднує керування, телеметрію і відео зі швидкістю до 5,2 Мбіт/с. Система сама моніторить канали у смузі до 1 ГГц і перестрибує на вільнішу ділянку спектра, а дані захищені AES-256. Затримка в самому радіоканалі — 2,6 мс, наскрізно — до 30 мс, що значно менше за супутникові показники. Наземна антена компактна, розгортається менш ніж за п’ять хвилин, а технологія TDoA дає точність вимірювання відстані до 15 м — це може рятувати в умовах заглушеного GPS. Розробники заявляють, що характеристики пройшли стендову, польову та бойову перевірку.

Отже, middle strike вже став окремим ешелоном ураження, і його масштабування напряму залежить від того, чи зможе дрон лишатися керованим під РЕБ і поза гарантованою зоною супутникового зв’язку. Наступна конкуренція платформ розгортатиметься саме навколо каналу зв’язку — його дальності, адаптивності й маси.