Життя, присвячене котам і молокозаводу: історія Ірини Байгорович

Про життя 61-річної Ірини Байгорович розповіли на платформі пам'яті «Меморіал». Жінка народилася в селі Коробчине Чугуївського району, а згодом переїхала до Борової, де мешкала її бабуся. Там вона влаштувалася лаборанткою на місцевий молокозавод і залишалася у цій професії все життя, змінюючи лише підприємства.

Рідні згадують Ірину як надзвичайно позитивну та жваву жінку. Вона працювала без вихідних, часто приходила на зміну рано-вранці та затримувалася до вечора, щоб прийняти молоко. Її донька Юлія розповідає: «Вона була дуже позитивною людиною. Завжди сміялася, ні на що не нарікала. Була жвава, маленька і худенька. Все життя присвятила своїй лабораторії. Всі її думки і розмови були про те, як виробляється то коров'ячий сир, то твердий, то сир-косичка».

Чоловік Ірини помер через хворобу, тож вона сама виховала сина й доньку. Донька згодом стала професійною футболісткою. Особливе місце в житті жінки займали тварини — вдома в неї жило близько 15–16 котів, яких вона підбирала на вулиці. «Мама була доброю і безвідмовною. Дуже любила тварин. Мала десь 15–16 котів. Могла сама бути голодною, але вони завжди були в неї ситі. Мріяла відкрити для бездомних тварин притулок», — згадує Юлія.

25 жовтня 2024 року близько восьмої ранку Ірина була вдома у Боровій і дивилася новини. Неподалік розірвався російський керований авіаційний боєприпас — вибух стався навпроти її будинку. Жінка загинула на місці. Родичі кажуть, що зазвичай під час обстрілів вона ховалася у ванній, але того ранку все сталося надто швидко.