Цукор дорожчає в Індії: що це означає для експорту України

43-річний будівельник Джай Кришан працює в Сринагарі, а подарунки везе родині в Біхар. Зазвичай на святкові солодощі він витрачав близько $35 із накопичених $160. Цього року довелося скоротити все — навіть ходити на роботу пішки по 8 кілометрів, аби заощадити 50 рупій ($0,52) на день.

«Я можу скоротити витрати на одяг чи інші речі, але я не можу повернутися додому без солодощів для своєї родини. Я почав ходити на роботу пішки по 8 км, щоб зекономити 50 рупій ($0,52) на день заради щастя рідних. Яка різниця багатим? А от бідні постраждають найбільше», — каже чоловік.

Індія — найбільший у світі споживач цукру та другий за обсягами виробник після Бразилії, близько 20% світового вирощування. Країна з'їдає до 32 млн тонн на рік і зазвичай має надлишки на експорт. Але в сезоні 2025–2026 років виробництво впаде до 30,6 млн тонн — на 11% нижче за попередні урядові оцінки. У Нью-Делі кризу пояснюють посухою від Ель-Ніньйо та діями спекулянтів.

Фермери бачать причину інакше. «Виробництво 100 кг цукру коштує нам близько 470 рупій ($4,90), а виручка становить лише 416 рупій. Фермери отримують близько 54 рупій збитку на кожній сотні кілограмів. Навіщо сіяти те, що приносить збитки? До того ж заводи затримують виплати», — розповідає аграрій Мукеш Чандра. Дизель для насосів і пестициди дорожчають, тож вирощувати тростину стає невигідно.

Уряд дозволив безмитний імпорт 1 млн тонн сирцю, але цінова паніка не вщухла: ввозиться нерафінована сировина, тоді як ринку потрібен білий рафінований цукор. Солодощі вже подорожчали на 15–20%.

Для України це могло б стати шансом. В.о. голови правління Національної асоціації цукроварів України «Укрцукор» Яна Кавушевська наголошує: галузь зробила якісний стрибок, перейшла на стандарти ЄС і завоювала ринки Близького Сходу та Північної Африки. Високі світові ціни за дефіциту в Азії могли б принести аграріям сотні мільйонів доларів виручки.

Заважає логістика. Через воєнні ризики та відсутність повноцінного глибоководного фрахту в Чорному морі експорт затиснутий у вузькому коридорі сухопутних і дунайських маршрутів. «Світовий ринок потребує мільйонів тонн цукру, і дефіцит в Азії лише підігріває цей попит. Але без повноцінного відновлення глибоководної морської логістики український цукор важко доставляти на віддалені азійські чи африканські ринки з конкурентною фрахтовою ставкою. Ми бачимо цінові кон'юнктурні вікна, але логістичне плече через європейські порти робить такий експорт надто дорогим», — кажуть в асоціації.

Поки індійські родини економлять на святах, а трейдери перераховують баланси, українські цукровари спостерігають за глобальним ралі цін здалеку. Потенціал залишається цифрою в аналітичних звітах — доки не розблокують морські шляхи.