Ліки в Україні є, але доїхати до пацієнта стає дорожче — експерт

Про це розповів засновник сервісу бронювання ліків Liki.ua, директор компанії «Агентство медичного маркетингу». За його словами, станом на 14 вересня відомо про удари по складах одного з найбільших національних фармдистриб'юторів «БаДМ» в Одесі, який працює з понад 18 тис. аптек і медичних закладів та має приблизно 15 тис. SKU. З початку вересня постраждали також Біокон, Оптіма-Фарм і Universal Logistic.

Проблема не лише в тому, скільки коробок ліків фізично згоріло. Зруйнована або частково виведена з роботи складська потужність змушує переміщати товарні потоки, міняти маршрути доставки, перерозподіляти залишки між регіонами, навантажувати інші склади, шукати альтернативне зберігання й відновлювати регулярність доставки. Один удар по складу запускає ефект доміно по всьому ланцюгу.

Експерт радить говорити не про дефіцит по всій країні, а про п'ять рівнів потенційних перебоїв. Найімовірніший — коли ліки в Україні є, але в конкретній аптеці чи місті їх тимчасово немає. Далі — зникнення окремого бренду, який ішов через пошкоджений центр: діюча речовина й аналоги на полиці залишаються, і тут важлива роль фармацевта, який підкаже заміну. Серйознішими є перебої з конкретним дозуванням чи формою випуску, до яких пацієнт звик. Найризикованіший рівень — тимчасові перебої з критичними препаратами: тими, що імпортуються з одного-двох джерел, потребують холодової логістики, використовуються постійно і не мають багатьох терапевтичних альтернатив. Ідеться насамперед про препарати для хронічних хворих, де перебій означає розрив у лікуванні.

Загального дефіциту через атаки на склади наразі немає — про це повідомляв Державний експертний центр МОЗ, а дистриб'ютори й аптеки перебудовують маршрути та зберігання. За окремими повідомленнями, аптечний сектор має запас приблизно на 1−2 місяці, хоча це не означає однаковий запас кожного препарату. Система зараз тримається на запасах, перерозподілі, альтернативних маршрутах і роботі інших складів, і кожен наступний удар зменшує її запас міцності.

Ціни від зруйнованого складу автоматично не зростають — механізм складніший. Додатковий інфляційний тиск створюють дублювання інфраструктури, довші маршрути транспортування та втрати від знищеного товару. Найуразливіші позиції експерт пропонує відстежувати окремим «індексом ризику дефіциту»: препарати з одним-двома постачальниками, ліки з коротким запасом, холодовий ланцюг, ін'єкційні та лікарняні препарати, орфанні й вузькоспеціалізовані засоби, а також ті, де пацієнт не може просто перейти на інший бренд.

Окрема небезпека — панічний попит. Якщо люди бояться дефіциту й починають скуповувати ліки, перебої можуть виникнути локально, а посилки з препаратами родичам за кордон додають навантаження. Тож масові запаси всіх ліків експерт не радить робити — пацієнтам із постійною терапією логічніше тримати розумний запас своїх препаратів і заздалегідь знати альтернативні аптеки та канали отримання.

Війна змінює саму модель фармдистрибуції: безпечнішою стає схема з багатьма регіональними складами й маршрутами, резервами та швидким перемиканням. Галузь рухається від «економії масштабу» до «економії ризику», і це дорого. Але після кількох ударів по великих логістичних центрах питання вже не в тому, скільки коштує децентралізація, а в тому, скільки коштує її відсутність.

Додається й новий чинник — готовність аптек працювати за рівнями небезпеки. Київ, зокрема, уже переводить аптечну систему в такий режим: при «червоному» рівні КП «Фармація» припиняє відпуск ліків і виробничі процеси, працівники залишають приміщення та переходять до укриттів. Тобто на доступність ліків впливає не лише наявність препарату на складі, а й те, чи може аптека фізично його відпустити. Мережам експерт радить тримати регіональні safety stocks, кілька маршрутів доставки, автоматичний перерозподіл товару між аптеками, моніторинг SKU з критичним залишком, пошук аналогів і максимальну прозорість для пацієнта. Саме тут важливу роль відіграють цифрові сервіси, які показують не найближчу аптеку, а ту, де потрібний препарат справді є.

Підсумок експерта: українська фармсистема має не проблему відсутності ліків, а проблему зростання вартості їхньої доступності. Ліки є, але щоб вони гарантовано доїхали до пацієнта, бізнесу доводиться створювати альтернативні канали й більше витрачати на безпеку — і за це зрештою хтось платить. Фармлогістика тепер має рахувати не лише кілометри та гривні, а й ризик.