Море на замку: хто виграє, а хто втрачає через блокаду портів

Блокада портів Великої Одеси, якої Росія домоглася 22 липня, стала серйозним викликом для українського аграрного експорту. Однак цього разу все інакше, ніж у 2022-му: Україна відповіла блокадою російських портів на Азові та зупинила ключовий для РФ порт Новоросійськ. Уперше з часів Другої світової війни російські порти опинилися в облозі.

Експерти кажуть, що Україна виявилася краще підготовленою до такого сценарію. Ми вже проходили це у 2022-му та 2023-му, тому зараз не будуємо логістику з нуля, а розгортаємо відпрацьовані маршрути через Дунай, Румунію, Молдову та західні залізничні переходи. Темпи вражають: передача зернових вагонів через західний кордон у серпні зросла у 2,3 раза, а перевезення зерна залізницею до Ізмаїла – майже у 12 разів. Росія ж, яка вважала свої порти недоторканними, змушена екстрено перебудовувати систему. Понад 95% її зернових експортних потужностей у Азово-Чорноморському басейні тепер недоступні.

Попри підготовку, повністю перенаправити вантажопотоки неможливо. Українські аграрії відчувають це на собі: внутрішні ціни на зерно впали до 5–6 тисяч гривень за тонну, тоді як у Польщі чи Румунії вони сягають 11 тисяч. До того ж європейська логістика перевантажена власними врожаями, а Дунай обмілів, через що баржі завантажені лише на 40–60%, а вартість логістики зросла з 12 до 50 доларів за тонну. На підході новий урожай, а зберігати його ніде.

Тим часом світовий ринок починає перерозподілятися. Найбільшими бенефіціарами кризи стають Бразилія, США, Аргентина та Австралія – вони заміщають українське та російське зерно на світових ринках. А от найбільше потерпають країни Азії та Африки, зокрема Єгипет, який понад 82% імпортної пшениці отримував саме з України та РФ. Вони змушені платити більше або шукати дорожчих постачальників.

Серед європейських сусідів найбільш чутливою залишається Польща, де через політичні причини транзит українського зерна гальмується. Натомість Румунія та Молдова демонструють конструктивніший підхід. В Угорщині обсяги транзиту невеликі через дорогу автомобільну логістику. Втім, експерти сходяться на тому, що навіть за ідеальної роботи альтернативних маршрутів Україна зможе вийти максимум на 50% від звичних обсягів морського експорту. Тож ключовим залишається питання дипломатії та військових рішень, які б розблокували порти.