Російський «Африканський корпус» втрачає території та не виправдовує сподівань Кремля

Російський «Африканський корпус» зосереджений переважно на інструкторських та охоронних завданнях, але до асиметричних боїв проти численних повстанських угруповань виявився абсолютно не готовим. Про це свідчать дані української розвідки.

Через складну вертикаль управління командування угруповання надто повільно ухвалює рішення на місцях — будь-який оперативний крок доводиться узгоджувати з Москвою. У результаті росіяни втрачають ініціативу під час раптових атак. Така затримка вже призвела до втрати стратегічних об'єктів і значних територій, зокрема в Малі. На початку липня 2026 року місцеві повстанці влаштували успішну засідку на російські та урядові сили, завдавши їм відчутних втрат у живій силі й техніці.

Провали найманців викликали серйозне невдоволення підконтрольних Кремлю урядів Малі та Буркіна-Фасо. Місцевим ватажкам доводиться оплачувати утримання російських контингентів зі своїх обмежених бюджетів. Розрахунки йдуть за гібридною схемою, яка поєднує офіційні міжурядові платежі та тіньові фінансові потоки. Натомість Міністерство оборони РФ отримує прямий доступ до родовищ корисних копалин у регіоні.

Попри низьку ефективність, Кремль постачає африканському контингенту новітню бронетехніку, яку часто не отримують російські війська на фронті. На озброєнні найманців з'явилися БМП-3, БТР-82А, бронеавтомобілі «Тигр» з модулем «Арбалет» та броньовані вантажівки УРАЛ.

Щоб компенсувати втрати, командування активізувало набір особового складу. З початку 2026 року чисельність підрозділів за межами Росії зросла на 1,5 тисячі осіб і станом на липень сягнула 6 180 осіб. Крім того, контингенти цього формування вже розгорнули у семи нових країнах — Того, Мадагаскарі, на Сейшелах, у Гані, Зімбабве, Мозамбіку та Шрі-Ланці.