Тіньовий експорт нафти з Близького Сходу рятує ринок від цінового шоку

Близькосхідні експортери знайшли спосіб обходити військові ризики: танкери з вимкненими трекерами виходять із портів ОАЕ, Іраку, Катару та Кувейту, перетинають Ормузьку протоку, а потім перевантажують нафту «борт-у-борт» на інші судна вже в Оманській затоці. Така схема працює на повну, попри атаки на кораблі.

За супутниковими даними, біля берегів Оману зараз скупчилося близько 150 суден — ще в січні їх було лише 40. Саме там відбувається перевантаження на великі океанські танкери класу VLCC, які далі везуть сировину по всьому світу. Малі судна беруть на себе найнебезпечнішу ділянку — прохід через протоку в зоні бойових дій, а супертанкери чекають у відкритих водах, щоб не заходити в небезпечну зону.

Це дозволяє уникнути високих страхових премій за військовий ризик і відмов західних страховиків. Коли нафту з кількох малих танкерів переливають в один великий, партії вантажу змішуються, а офіційним місцем завантаження стає перевалка в Оманській затоці. Це ускладнює відстеження походження сировини. До того ж великим суднам просто складно й небезпечно маневрувати у вузькій, замінованій протоці.

Реальні обсяги тіньового транзиту, за словами учасників ринку, перевищують попередні оцінки в 4 млн барелів на добу. Міністр енергетики США Кріс Райт зазначив, що за останній тиждень через протоку проходило близько 9 млн барелів на добу, хоча до війни цей показник сягав 20 млн.

На початку конфлікту ринок боявся стрибка цін до 150 доларів за барель, однак завдяки тіньовим схемам і альтернативним маршрутам Brent тримається в межах 80–90 доларів. Перевезення лишаються небезпечними: компанія ADNOC з ОАЕ підтвердила, що з початку війни атак зазнали 23 її судна, одна людина загинула, 20 поранені. Через ризики більшість судновласників уникають заходу в Перську затоку, тож ставки фрахту для тих, хто працює на ключових маршрутах, злетіли до 500 тисяч доларів на добу.