Лід замість окропу та чай із «шовковим панчохом»: як у світі заварюють улюблений напій

Найпростіший спосіб здивувати смаком — cold brew. Чайне листя заливають холодною або прохолодною водою і кілька годин тримають у холодильнику, після чого проціджують. Такий метод найчастіше застосовують до зеленого чаю: низька температура повільніше витягує речовини, відповідальні за гіркоту й терпкість, тому напій виходить м'якшим, солодкуватим, з виразними умамі-нотами.

Ще один підхід — китайський гунфу ча. Тут беруть невелику посудину, кладуть багато листя і заливають його водою лише на кілька секунд. Настій одразу зливають у чашку, а те саме листя використовують знову й знову — за один сеанс настоювань може бути чимало, і смак щоразу змінюється. Для цього зазвичай беруть гайвань або маленький чайник.

Зовсім інакше поводяться з матча. Цей японський порошковий чай не настоюють: його просіюють у чашу, додають гарячу воду і збивають вінчиком приблизно 20–30 секунд, доки не з'явиться дрібна піна. По суті, людина випиває сам лист, перемелений на порошок. За пошуковими запитами матча входить до найпопулярніших видів чаю у світі.

Є й варіант, де окріп не потрібен узагалі. Спосіб kōridashi, або заварювання льодом, виглядає так: сухе листя кладуть у посудину, зверху — шматочки льоду, і чекають, поки вони розтануть. Вода проходить крізь чай дуже повільно, тож напій виходить концентрованим, але з м'яким смаком. Часу це забирає значно більше за звичайну чашку.

Свої ритуали мають і національні традиції. У Туреччині чай готують у двоярусному чайнику чайданлик: унизу кипить вода, а вгорі на парі заварюється дуже міцний чорний чай. У склянку спершу наливають трохи заварки, а потім доливають гарячої води — міцність кожен обирає сам. У Марокко до зеленого чаю додають багато свіжої м'яти та цукру, а готовий напій кілька разів переливають із чайника у склянку, часто — з висоти, щоб утворилася характерна піна. У Гонконзі міцну чайну суміш пропускають через тканинний фільтр, а потім додають молоко чи згущене молоко; через цей фільтр напій отримав назву «чай із шовковим панчохом».

Причина такого розмаїття — не лише бажання зробити гарне фото. Чайна культура розвивається поза традиційними країнами, а споживачі дедалі більше цікавляться сортами й способами приготування. У США, наприклад, знову зростає інтерес до чайних просторів і азійських традицій: нові заклади пропонують не лише класичний гарячий напій, а й китайські, корейські та тайські варіанти.