77 років Женевським конвенціям: як Росія потрапила до «списку ганьби» ООН

Женевські конвенції 1949 року встановили чіткі правила поводження з пораненими, військовополоненими та цивільними, зокрема заборону сексуального насильства під час збройних конфліктів. Однак війна Росії проти України вкотре оголила прірву між міжнародним правом і реальністю: постраждалі від зґвалтувань нерідко залишаються сам на сам із травмою, без доступу до медичної допомоги навіть після виїзду за кордон.

Особливо болючою ця проблема стала для українок, які виїхали до Європи вже вагітними внаслідок зґвалтування. Як розповідає менеджерка зі стратегічних комунікацій ГО «Ла Страда-Україна» Ольга Дунебабіна, найгостріша ситуація була в Польщі, де аборти практично заборонені. Жінки, які хотіли перервати вагітність після насильства, часто не мали такої можливості — формальних підстав для процедури не існувало, якщо плід розвивався нормально. У «Ла Страді» зафіксували щонайменше один такий випадок: жінці довелося повертатися в Україну, щоб отримати потрібну допомогу.

Іншим був досвід Румунії. Там, за словами Дунебабіної, проблем із доступом до абортів не було, натомість українки стикалися з браком якісної комунікації з лікарями. Вони хотіли чітко розуміти, як проходитиме процедура та які можуть бути наслідки для здоров’я. Румунські громадські організації допомагали орієнтуватися в місцевій системі.

Ці історії оголили ширшу проблему: у 2022 році європейські системи допомоги виявилися не готові до масштабу української кризи. «Європейські країни фізично не були готові до того, що до них приїдуть мільйони українок. Система, яка була побудована на прикладі біженців з інших регіонів, виявилася нерелевантною», — зазначає Дунебабіна. Українцям пропонували, зокрема, курси комп’ютерної грамотності, хоча вони тікали не від бідності, а від війни.

Окрема тема — політичний рівень ООН. Дунебабіна наголошує: абсурдно, що країна, яку звинувачують у воєнних злочинах, досі засідає в Раді Безпеки та заперечує факти насильства, перекладаючи провину на Україну. Саме тому внесення Росії до «списку ганьби» ООН стало принциповим рішенням. Якщо країна потрапляє туди тричі, їй забороняють брати участь у миротворчих операціях — а це безпосередньо б’є по російському впливу, зокрема в Африці.

За словами експертки, Україна адвокатувала це рішення з 2022 року, і у 2026-му воно нарешті сталося. «Це означає, що справедливість перемогла ті величезні гроші, які Росія витрачає на дипломатію і брехню», — каже вона. Утім, цю роботу не можна вважати завершеною: важливо, щоб Росія й надалі залишалася в переліку, а міжнародна спільнота не втрачала уваги до системних злочинів, які чинять російські військові — не лише в Україні, а й в інших країнах.