Від «ближчих за галичан» до єдиної нації: як змінювалася ідентичність українців

22 вересня 2026, 09:29 ·583 слівредакція

У 2006 році більшість українців вважали росіян ближчими, ніж мешканців Галичини. А в 2023-му 70% зізналися, що пишаються бути українцями. Між цими цифрами — два десятиліття болісного пошуку спільного знаменника.

Шлях до єдиної нації Україна почала проходити пізніше за сусідів. Польща, Чехія, Угорщина та країни Балтії після розпаду соцтабору одразу кинулися до реформ, а нам довелося спершу збирати докупи роз'єднане суспільство. Без цілісної нації не виникає ні національного інтересу, ні державної ідеології, ні еліти, яка б цим інтересом переймалася.

Перші президентські вибори це наочно показали. В'ячеслав Чорновіл, який репрезентував національно свідомих українців, здобув лише 23,27% і переміг у трьох областях — Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській. Саме ці регіони на референдумі про збереження СРСР голосували проти. А Леонід Кравчук, плоть від плоті комуністичної системи, набрав 61,59%. Поділу на Схід і Захід тоді ще не існувало — він з'явився згодом, коли на виборах 1994 року Кучма переміг із 52%, а Кравчук поступився з 45%. Кучма ж прямо виступав за відновлення зв'язків із Росією.

Апогеєм розмитих орієнтирів стала кампанія 1999-го: у першій четвірці першого туру опинилися Кучма (36%), комуніст Симоненко (22%), соціаліст Мороз (11%) і соціалістка Вітренко (10%). Національні інтереси опинилися в тотальній меншості.

Наскільки довгим був цей шлях, видно з багаторічного дослідження ідентичності Центру Разумкова. У 2006 році для більшості українців росіяни були ближчими, ніж мешканці Галичини, а для самих галичан поляки — значно ближчими, ніж жителі Донбасу. Чи можна збудувати державу за таких умов? Навряд чи. Тож боротьба за єдину націю тривала, і, за словами автора, якби не Путін, вона могла затягнутися ще на десятиліття.

Перелом стався після 2014 року: галичани стрімко стали близькими всім іншим регіонам, а близькість росіян обвалилася вдвічі. Після повномасштабного вторгнення вона сягнула майже нуля. Найбільшим роком єднання став 2023-й: 70% українців заявили, що пишаються своєю національністю, тоді як у 2000-му таких було 22,6%. Показова й динаміка щодо НАТО: 24% підтримки у 2000-му, лише 12% у 2006-му, близько 40% після вторгнення на Донбас і 74% у 2023 році.

Найкращим доказом зрілості нації автор називає ставлення до війни. Попри п'ятий рік бойових дій і колосальні втрати в економіці та на фронті, 61% українців готові терпіти стільки, скільки буде потрібно.