Вінниця прощається з двома Захисниками: історії Дмитра Продана та Олександра Стецюка

Дмитро Продан був одним із лідерів ультрас вінницької «Ниви» та активістом патріотичної організації «Центурія». Коли почалося повномасштабне вторгнення, він добровольцем пішов захищати Україну. Спочатку боронив Київ у складі територіальної оборони «Азов», згодом воював на Запорізькому напрямку та брав участь у спробі деблокувати Маріуполь. У лавах 3-ї окремої штурмової бригади пройшов Херсонський контрнаступ, а також Бахмутський, Авдіївський, Харківський, Луганський і Лиманський напрямки.

За роки великої війни Дмитро виріс від солдата-штурмовика до бойового офіцера й командира взводу. Він не відсиджувався в тилу — виходив на позиції разом зі своїми бійцями. За службу його відзначили орденом «За мужність» III ступеня. Останній бій він прийняв 13 серпня 2026 року на Лиманщині. «Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь. Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця», — згадують рідні.

Дмитро народився 25 травня 1999 року у Вінниці, навчався у школі №6, займався єдиноборствами й став кандидатом у майстри спорту з фрі-файту. Любив футбол і вболівав за «Ниву». У нього залишилися дружина та мати. Прощальний кортеж вирушить о 9.15 від ритуальної агенції «Реквієм» на вулиці Батозькій, 12. Об 11.00 заупокійну молитву звершать у Браїлівському монастирі, о 13.30 з воїном прощатимуться на стадіоні «Ниви» на вулиці Зулінського, 29-А, а о 15.00 поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Олександр Стецюк став до лав захисників у грудні 2025 року. Він служив у 14-й бригаді «Червона Калина» 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», був розвідником взводу спеціального призначення та воював на Покровському напрямку. 18 червня 2026 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Шевченко Покровського району на Донеччині.

Мати Захисника розповідає, що син був дуже добрим і змалечку любив тварин. Вдома на нього досі чекає вівчарка Альфа. «У нього залишився вірний друг — вівчарка Альфа, яка досі чекає на господаря з війни», — каже мати Олександра. Він народився 9 серпня 1988 року у Вінниці, частину дитинства провів у селі Дашківці, навчався у вінницькій школі №29, а потім — у Вінницькому будівельному технікумі та Київському національному університеті будівництва і архітектури. Близько десяти років працював на «Вінницяоблводоканалі», пізніше жив і працював у Болгарії, Туреччині, Польщі та Чехії, але повернувся в Україну.

Прощання з Олександром розпочнеться о 13.00 у Свято-Преображенському кафедральному соборі. Близько 13.50–14.00 траурний кортеж проїде вулицею Соборною до Київської, повз школу №29 — містян просять утворити вздовж маршруту живий коридор. Поховають воїна о 15.00 у селі Дашківці Вінницького району.