Уран Кіровоградщини: скільки років вистачить запасів і чому видобуток дорогий

Кіровоградська область — унікальне місце на мапі України, адже саме тут розташовані всі діючі уранові шахти країни. Надра регіону, що лежать на Українському кристалічному щиті віком близько трьох мільярдів років, приховують понад 90 видів корисних копалин. З 390 розвіданих родовищ нині розробляють лише чверть, і саме уран відіграє ключову роль для енергетичної безпеки держави.

За словами голови ради старійшин Кіровоградщини Миколи Сухомлина, розвіданих запасів урану в області вистачить щонайменше на пів століття, а за оптимістичними оцінками — і на сотню років. Видобуток ведеться на глибинах від 500 метрів до понад кілометр. Найпотужніша Новокостянтинівська шахта здатна видавати 1,7–2,5 мільйона тонн руди щороку, тоді як Інгульська — близько 500 тисяч тонн, а Смолінська — 350–400 тисяч тонн.

Унікальність урану — у його неймовірній енергоємності. Учителька хімії кропивницького ліцею «Мрія» Олена Панасенко пропонує просте порівняння: «Уран — це ліхтар, який даватиме світло протягом декількох місяців, на відміну від свічки, яка згорить за вісім годин, і від сірника, тривалість горіння якого — до однієї хвилини».

Однак головна перешкода для розширення видобутку — економіка. Український урановий концентрат значно дорожчий за світові аналоги. Якщо в Казахстані чи Китаї кілограм коштує 75–95 доларів, то в Україні собівартість сягає 130–138 доларів. Причина — складні підземні роботи: буровибухові технології та підйом руди з глибини понад пів кілометра суттєво здорожчують процес.

Додатковий виклик — незавершений технологічний цикл. В Україні виробляють лише концентрат, а збагачення та виготовлення палива потребують іноземних потужностей. Проєкт власного заводу в Смоліному, започаткований у 2010 році, зупинили після початку російської агресії. Нині країна забезпечує себе ураном лише на дві третини потреб, адже кожен із 15 реакторів потребує 200–600 тонн палива щороку, а шість блоків Запорізької АЕС перебувають під окупацією. Відмовившись від російського палива, Україна покладається на західних партнерів, а модернізація власного видобутку залишається стратегічним завданням.