«Де мішок грошей?»: як живе Ясногірка під постійними обстрілами

77-річна Любов досі не може отямитися після обстрілу 11 серпня. Тоді у її будинку повилітали шибки, а зі стелі посипалося просто на жінку. Каже: лежала в спальні, почула тріск, а далі — вибухи. «Перелякалася і не розумію, на мене сиплеться зі стелі, а я не встати... Та вставай вже, дивися, що сталося», — згадує вона.

Сама відремонтувати оселю не може — пенсії не вистачає, та й зір уже не той: одне око майже не бачить, в іншому розсипався кришталик. Але виїжджати жінка не збирається. Каже, тримають шестеро котів. Дочка нещодавно вмовляла перебратися в місто, Любов навіть поїхала, проте не витримала й доби — повернулася. На питання про евакуацію відповідає риторично: «А мішок грошей де? Це ж треба купу грошей».

Сусід Любові, Віктор, навпаки — збирається їхати. Його будинок теж постраждав: даху практично нема, вікон не вистачає. «Тут уже неможливо жити. Ремонтувати — довго і нудно, грошей треба», — каже чоловік. Разом із ним поїдуть внуки.

Місцевий староста Микола Гребенюк показує вирву від авіабомби, що заповнилася водою. Влучання було на подвір'ї приватного будинку, і тепер там, жартує, можна гусей розводити чи навіть рибу ловити. За його словами, лише за місяць по селищу прилетіло близько 24 керованих авіабомб. До того ж до Ясногірки тепер дістають і FPV-дрони на оптоволокні, і «Молнії-2».

Люди виїжджають неохоче, але ситуація змушує, зізнається староста. Найбільше переживають за дітей — саме родини з малими залишають селище найчастіше. За місяць поїхали близько 200 осіб. У Ясногірці залишаються приблизно чотири тисячі людей, із них 150 — діти. Комісії вже обстежили близько 400 пошкоджених і зруйнованих будинків. Фронт, за даними аналітиків, — за 17 кілометрів.