Туреччина ускладнює прохід суден до Чорного моря: що відомо

Формально про блокаду не йдеться, однак бюрократичні процедури для суден, які йдуть у порти України та РФ, уже затягуються. Така тяганина може стати потужним інструментом впливу, вважають аналітики. Але залишається відкритим питання: чи діє Анкара сама, чи вже скоординувалася з кимось і кого запросить посередниками.

Цікаво, що такі кроки б'ють по самій Туреччині. У 2024 році вона імпортувала близько 5,61 млн тонн пшениці, з яких 4,72 млн тонн — з Росії та 0,79 млн тонн — з України. Разом це 98,4% усього імпорту. Цю сировину турецькі підприємства переробляють і продають борошно за кордон. Також торік з України ввезли 525 тис. тонн сирої соняшникової олії на $484 млн, а з РФ — 797 тис. тонн на $758 млн. Олію тут рафінують і частково реекспортують.

Замінити такий обсяг сировини складно, а ціни для місцевих переробників навряд чи будуть приємними. Тож імовірно, що це політичне рішення, головна мета якого — не завершення війни, а розблокування морських шляхів і припинення ескалації саме на воді.

Варто пам'ятати й про інші інтереси Анкари. Туреччина прагне ослаблення Росії, і тривалий конфлікт їй вигідний. Крім того, вона давно домагається від Верховної Ради закону про Крим як національну автономію кримських татар.

Не виключено, що Туреччина діє на випередження: Україна вже за місяць може заблокувати Новоросійськ так, як РФ блокувала Одесу. Це стало б серйозним ударом для російської економіки через логістичний колапс. Але Путін навряд чи реагуватиме миттєво — критичною для нього стане лише довга блокада.

Тепер усе залежить від того, чи зможе Анкара створити пул тиску на Київ і Москву. Її мета — не мир, а відкрите море. Якщо це вдасться, теоретично може стати кроком до ширших переговорів, але без серйозного зовнішнього впливу навіть США самотужки це питання не вирішать.