Лікар на екрані: як телемедицина повертає допомогу прифронтовим селам

Ідея народилася просто в дорозі. Активісти, які з 2022 року вивозили людей із деокупованих територій, поставили старлінки на автомобілі швидкої допомоги й запустили онлайн-консультації. «Ми приїжджали туди, де взагалі не було ані світла, ані зв'язку, ані лікарів. І наші швидкі були з інтернетом, з генераторами, ми так під'єднували лікарів із Дніпра, Києва», — згадує керівник та засновник ГО «КЕЙСЕРС» Євген Урсалов.

У більшості громад лікарів не залишилося, а медсестри працювали далі. Саме вони стали «очима й руками» лікаря на відстані: міряли тиск, сатурацію, цукор, робили експрес-тести. Згодом це переросло у стаціонарні телемедичні кімнати — загалом 38 центрів у шести областях. Перші облаштували наприкінці 2023 року на Донеччині, Харківщині та Херсонщині. Частина з них припинила роботу, бо опинилася надто близько до фронту. Центр у Вовчанську працював до останнього, поки місто не зруйнували повністю.

Кімнату оснащують «під ключ»: меблі, комп'ютер, якісні камера й мікрофон, кабельний інтернет або супутниковий зв'язок. Серед обладнання — електронний отоскоп, що передає зображення вуха, горла чи носа, стетоскоп, який записує звук серця й легень, дерматоскоп для знімків шкіри та мультидіагностичний апарат для швидких аналізів. Якщо сімейного лікаря на місці немає, пацієнта скеровують до вузького спеціаліста. У базі — понад 200 лікарів із Києва, Рівного, Львова, Дніпра, Кропивницького, Умані та інших міст, а також психологи. Послуги надають у межах програми медичних гарантій, тобто оплачує їх держава.

Загалом до центрів звернулися понад 11 тисяч людей, провели більше 5,5 тисячі консультацій. Найчастіше потрібні ендокринологи — сімейний лікар не може виписати інсулін, а найближчий фахівець для мешканців Херсонщини або в Херсоні, або в Миколаєві чи Кривому Розі. Багато записів до кардіологів, неврологів, дерматологів, гастроентерологів, офтальмологів.

Медсестра з Великої Олександрівки на Херсонщині Тетяна Реєнтенко пригадує, що під час першої консультації в неї тремтіли руки. «Тепер недовіри немає. Я вже не уявляю собі життя без телемедицини», — каже вона. Адміністраторка ініціативи Віоріка Вдовиченко додає, що медсестри, які спершу скаржаться на втому, згодом «виходять на зовсім інший рівень якості роботи та відчувають свою цінність для громади».

Історії пацієнтів теж промовисті. Жінка з Херсонщини, чий город обстріляли, втратила чоловіка й отримала розрив барабанної перетинки. Найближчий отоларинголог — у Кривому Розі, тож вона лікувалася порадами сусідів, і ставало гірше. Після фото та відео перетинки, зроблених обладнанням центру, і консультації фахівця полегшення прийшло за три дні; слух на одне вухо не повернувся, тож допомогли отримати слуховий апарат. Ще в одному селі на Дніпропетровщині троє хлопців 12–14 років із зайвою вагою після консультацій дитячого ендокринолога за місяць почали худнути, а той, хто звернувся першим, позбувся майже 30 кілограмів.

Росіяни б'ють і по самих кабінетах — руйнуються техніка й приміщення. За словами Урсалова, це ставалося вночі або під час тривог, коли людей там не було. Щонайменше три медсестри залишилися без житла через атаки дронів і тепер мешкають у сусідів. Паралельно з центрами працюють виїзні бригади, які роблять УЗД та беруть аналізи, але їхня робота сильно залежить від безпекової ситуації.

У Львівській університетській лікарні імені Данила Галицького з травня провели майже 100 консультацій. «У телемедицині медична сестра поруч із пацієнтом фактично стає "очима й руками" лікаря на іншому кінці зв'язку», — наголошує завідувачка кабінету телемедицини Оксана Дребот. Урсалов переконаний: інструмент працюватиме й після війни, адже лікарі не повернуться у всі населені пункти одразу. Тому організація запрошує до співпраці лікарні з безпечніших регіонів.