Сінгапурська сонячна станція на воді: головною проблемою стали черепашки, а не хвилі

Острівна держава з населенням майже шість мільйонів людей і площею лише 725 квадратних кілометрів не має простору для традиційних сонячних полів. Дахові панелі не закривають потребу в «зеленій» енергії до 2030 року, тож енергетична компанія EDP APAC вирішила будувати станцію на воді — у протоці Джохор біля району Вудлендс.

Морська стихія виявилася жорсткішою, ніж прісні водойми: сіль, хвилі, перепади припливів і шквалистий вітер. Розробники зосередилися саме на цих загрозах, створивши мережу натяжних тросів зі стійких сплавів, закріплених на дні. У результаті на воді змонтували понад 13 тисяч фотоелектричних панелей на 30 тисячах понтонів — вийшла станція потужністю 5 мегават, одна з найбільших плавучих сонячних систем у світі.

Морська вода дає бонус: вона охолоджує панелі в спеку, тож вони генерують більше електроенергії, ніж суходільні аналоги. Комплекс із 40 інверторів і трансформатора щороку виробляє близько шести мільйонів кіловат-годин, що дозволяє знижувати викиди вуглецю на понад чотири тисячі метричних тонн щорічно.

Але випробування показали: платформа добре тримає хвилі, а от жива природа стала справжнім викликом. Тепла тропічна вода під панелями перетворилася на інкубатор для водоростей, асцидій і черепашок-балянусів. За кілька місяців обростання додало конструкції майже 43% зайвої ваги, понтони почали занурюватися, а шарніри, що гасили коливання, заклинило. Через нижчу посадку солоні бризки заливали електричні з'єднання, загрожуючи корозією.

Рятувати ситуацію довелося вручну: працівники зчищають наліт і застосовують хімічні засоби. Інженери тестують понтони з піднятою геометрією та встановлюють підводні датчики, які відстежують вагу наростання в реальному часі, щоб запобігти повторенню проблеми.