«Мого сина просто вб'ють»: ФСБ шантажує українського волонтера, і він поїхав до Москви

Михайло Пуришев, відомий український волонтер і військовий, опинився в центрі жорсткого шантажу з боку російських спецслужб. Із липня 2026 року йому надійшло п'ять дзвінків від людей, які представлялися співробітниками ФСБ. Перший дзвінок був із номера його 18-річного сина, який живе в Росії.

Під час розмов росіяни вимагали, щоб Пуришев передавав їм інформацію про позиції українських військових, і пропонували за це гроші. Волонтер записував усі розмови, але жодних даних не передав і від грошей відмовився. Тоді ФСБ поставила його перед вибором: «дружити» з ними й отримати гарантії безпеки для сина або ж відмовитися від співпраці й отримати погрозу вбити хлопця.

Пуришев обрав третій шлях — поїхати до Москви самому. Він пояснив: коли він буде вже «в них», росіяни зможуть робити з ним що завгодно, але син залишиться живим. Друзі волонтера розповіли, що він уже прибув до столиці Росії, де на нього може чекати так звана «фільтрація» — допит спецслужб. Вони намагалися відрадити його від поїздки, але рішення було остаточним. ФСБ нібито вимагала мовчати про ситуацію, тож публічність стала одним із небагатьох способів привернути увагу до долі волонтера та його сина.

У Пуришева четверо дітей: двоє в Україні, двоє в Росії. Туди їх вивезла колишня дружина разом із матір'ю ще до початку повномасштабного вторгнення. Раніше він намагався відправити сина до Канади, де живе його брат, але не отримав потрібної згоди на виїзд. Тепер, коли хлопцю виповнилося 18, росіяни використовують його як важіль тиску. В одній із розмов співрозмовник натякав, що син може опинитися в російській армії: «Просто уявіть ситуацію — хлопці, яким ви зараз допомагаєте, однієї миті будуть стояти навпроти вашого сина в окопі».

Михайло Пуришев — підприємець із Маріуполя. У березні 2022 року він шість разів заїжджав у блокадне місто, рятуючи людей. Його команда допомогла вивезти понад тисячу людей. Пізніше він створював «Пункти Незламності» вздовж лінії фронту — від Куп'янська до Херсонщини, зокрема в Бахмуті, Авдіївці та Кураховому. Рік тому він добровільно мобілізувався до Сил оборони України, служив командиром екіпажу БпЛА, але демобілізувався за станом здоров'я після двох інфарктів.