Як Франція скинула імперію: проголошення Третьої республіки

Наполеон III, племінник знаменитого Бонапарта, прийшов до влади на хвилі ностальгії за величчю. Його Друга імперія дала Франції індустріальний бум, залізниці та новий Париж із широкими бульварами. Але за блиском фасаду ховалася глибока криза: до кінця 1860-х авторитарний режим тріщав, а здоров'я імператора погіршувалося через жовчнокам'яну хворобу.

Спроби врятувати популярність поступками лише розбурхали опозицію. Республіканські настрої зростали, а зовнішня політика давала принизливі провали, як-от авантюра в Мексиці. Падіння імператора прискорив прусський канцлер Отто фон Бісмарк, який мріяв об'єднати Німеччину через переможну війну з Францією. Він майстерно відредагував «Емську депешу», зробивши її образливою для Парижа.

Франція піддалася на провокацію і 19 липня 1870 року оголосила війну Пруссії. Армія, яка вважала себе найсильнішою, виявилася не готовою: пруссаки блискавично мобілізувалися і розбили французів. Наполеон III особисто поїхав на фронт, але лише заважав генералам. 1 вересня під Седаном його армія потрапила в оточення, а імператор, який марно шукав смерті під кулями, наказав підняти білий прапор. Понад 100 тисяч солдатів разом із ним здалися в полон.

Звістка про катастрофу дійшла до Парижа 3 вересня, а вже наступного дня натовп увірвався до Бурбонського палацу. Імператриця Євгенія втекла через чорний хід і емігрувала до Англії. Тим часом Леон Гамбетта та Жуль Фавр у ратуші проголосили Третю республіку та Уряд національної оборони. Падіння імперії відбулося без крові на вулицях — режим просто зник.

Попереду на нову республіку чекали облога Парижа, голодна зима, втрата Ельзасу та Лотарингії й кривава Паризька комуна. Але саме 4 вересня назавжди закрило монархічну сторінку в історії Франції.