«Я не хочу все життя бути ВПО»: переселенці — про житло, роботу і право голосу

30 липня 2026, 16:18 ·2115 слівредакція

У Києві презентували дослідження «Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення». На дискусію зібралися переселенці, чиновники, громадські активісти та журналісти — і майже всі підняли руки, коли запитали, хто в залі є внутрішньо переміщеною особою.

Замість звичних діаграм і відсотків дослідники записали десятки живих фраз. «Я не хочу все життя бути ВПО, я просто хочу бути людиною, яка живе», — сказав хтось під час фокус-групи. І це, схоже, головний запит сьогодні: не допомога, а стабільність і зрозумілі правила.

Організатори наголосили: відновлення — це не лише відбудова міст, а можливість знову щось вирішувати. Учасники обговорення критикували медіа за те, що ті показують переселенців або через драми, або через виплати, і владу — за шаблонний підхід. «Ми живемо ніби на паузі, але пауза затягнулася», — звучало у фокус-групах.

Попри критику, прозвучали й конкретні рішення. Наприклад, у Рівному переселенцям повертають 64% сплаченого податку на доходи — одна родина завдяки цьому накопичила на перший внесок за іпотекою. Представник Офісу Омбудсмана Владислав Закаблука розповів про новий закон, який має прибрати паперову тяганину: інформацію про переміщення підтверджуватимуть через електронні системи.

Начальниця Шульгинської сільської військової адміністрації Луганщини Наталя Петренко, яка сама стала переселенкою, запитала: «Чого сьогодні хочуть ВПО — інтегруватися, повернутися чи просто відчути, що вони комусь належать?» Відповідь на це питання шукали й під час ігрових вправ, де моделювали життя вигаданих героїв у нових громадах. Висновок простий: універсального сценарію немає, є лише конкретні люди.