«Перекинчик» і «пря»: два українські слова, які варто повернути в мову

Є слова, які начебто й знайомі, але українською хочеться сказати їх точніше. Один із таких випадків — російське «пєрєбєжчік». Зазвичай його переводять дослівно — «перебіжчик». Так кажуть про людину, яка перейшла на бік противника, змінила сторону під час війни чи конфлікту, або ж про того, хто перетнув державний кордон і став порушником.

Та це не єдиний варіант. Залежно від контексту можна дібрати інші відповідники, адже повними синонімами вони не є. А словники підказують ще одне слово, знайоме мало кому, — «перекинчик». Воно походить від праслов'янського «кидати»: буквально це людина, яка кинула своїх і перейшла на бік ворога або в інший політичний табір. У літературі це слово трапляється давно — зокрема в рядках Романа Іваничука та Івана Франка.

Ще один цікавий вислів — «піти на прю» або «стати на прю». Пря — це давнє українське слово зі значенням боротьби, сутички, суперечки, двобою чи протистояння. Його використав у перекладі Біблії професор Іван Огієнко (митрополит Іларіон): «Дійде гомін до краю землі, бо в Господа пря із народами, Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мечеві, говорить Господь».

Тож «піти на прю» означає і вступити в безпосередню боротьбу, вирушити на бій, протистояти комусь, і просто сперечатися. У переносному значенні так кажуть про протистояння труднощам чи несправедливості. Цікаво, що «пря» пов'язана зі словом «пріти»: первісно йшлося про напружену фізичну боротьбу, коли людина буквально докладає зусиль.

Отже, «піти на прю» — це не просто «піти кудись», а рішуче стати до боротьби чи відстоювати істину. Старі українські слова не хочуть залишатися в минулому — їм лише треба дати можливість знову прозвучати.