«Очі вилетіли з орбіт»: переселенка з Козятина розповіла, що її найбільше здивувало у Вінниці

Жінка зізнається: спершу обирала район за практичними критеріями — близькість до садочка, школи та транспорту. Але згодом зрозуміла, що кожен район Вінниці — це ніби маленьке місто зі своєю інфраструктурою, цінами та навіть автономією.

Окремо Марію вразив «культ домашніх улюбленців»: безліч зоомагазинів, ветеринарних аптек та собак, які всюди супроводжують господарів. «У Козятині собака — це собака, а тут іноді складається враження, що це дитина, тільки лайт-версія і трохи з шерстю», — ділиться враженнями жінка.

Не менше нову вінничанку вразила кількість подій у місті: фудфести, ярмарки, букфести. «Я вже втретє за літо бачу анонс "Файної здибанки" і думаю: ви серйозно? У вас тут що, вихідних більше, ніж в інших містах?» — сміється Марія.

Але найбільше відкриття — люди. Жінка помітила, що у Вінниці багато доглянутих жінок, і це стало нормою, а не винятком. «Ти перестаєш звертати увагу, бо це просто норма. І автоматично починаєш робити так само. Не щоб довести, а просто: "Я люблю себе. І це нормально"».

Ще одна несподіванка — місцеві діти. Вони легко йдуть на контакт і виявляють повагу до дорослих без примусу. Марія розповідає: у басейні дівчинка-підліток сама запропонувала покатати її доньку Ніку, щоб мама могла відпочити. «У мене очі були не те що квадратні, вони вилетіли з орбіт. І це не унікальний випадок, таке трапляється постійно».

Підсумовуючи, Марія зізнається: найцінніше у Вінниці — те, що люди можуть бути добрими без прихованої причини. «Коли ти звик шукати небезпеку навіть там, де люди просто посміхаються, нормальне ставлення спочатку виглядає підозрілим». Жінка переконана: місто створюють не будинки, а можливість дитині бігати босоніж біля фонтану, а мамі — просто сидіти поруч і радіти життю.