П'ятиденна війна 08.08.08: як Грузія стала полігоном для Путіна

18 років тому, в ніч на 8 серпня 2008-го, після серії провокацій грузинська армія спробувала відновити контроль над Цхінвалі. Цього кроку Москва й чекала: за лічені години через Рокський тунель у Південну Осетію ввійшли російські війська, авіація вдарила по містах далеко за межами регіону, а флот із Севастополя заблокував узбережжя.

Історик і військовослужбовець Нацгвардії Вахтанг Кіпіані нагадує: агресію готували роками. Ще в 90-х Росія «заморозила» конфлікти в Абхазії та Південній Осетії, тримаючи там своїх «миротворців» і масово видаючи місцевим російські паспорти. Потім з'явився фейковий блог «Голос душі», який, як пізніше з'ясувалося, вели співробітники російського ГРУ, — і саме на нього посилалися медіа в перші дні війни.

Захід тоді не квапився з висновками. Єврокомісія назвала «початком війни» саме грузинський наступ, а оті численні провокації й гібридну підготовку Москви до уваги не взяла. «Європейські інституції вважали, що з агресором треба конструктивно співпрацювати», — каже Кіпіані. Російські війська дійшли до Горі, Сенакі й Поті, палили села, а вцілілі території так і лишилися під окупацією.

Україна в ті дні виявилася розділеною. Опитування наприкінці серпня показало: 29% українців вважали агресором Грузію, і лише чверть — Росію. Партія регіонів ініціювала розслідування «незаконних» поставок зброї Тбілісі, а російські кораблі виходили воювати з українського Севастополя. Водночас Віктор Ющенко прилетів до Тбілісі разом із лідерами Польщі та Балтії — і грузини це пам'ятають досі.

Головний урок для України, за словами Кіпіані, — у тому, як Москва використовує страх. Після війни в Грузії до влади прийшла «Грузинська мрія», яка обіцяла мир із Росією, а натомість зупинила євроінтеграцію, ухвалила закони проти медіа й досі тримає Саакашвілі за ґратами. «Грузини зробили висновок — боятися. Ми — протилежний: вирішили боротися», — підсумовує історик.