Оргії, порноколекції та блат: історик Алфьоров розповів про радянські санаторії

За словами Алфьорова, вже в 1920–1930-х роках перші такі заклади були цілком елітарними — туди потрапляла не людина з вулиці, а представники партійної номенклатури.

«Це були будинки, де відпочивала еліта. Насправді 20-ті-30-ті роки – це елітарні заклади, де не тільки відпочивали, пов'язані, можливо, сексуальні оргії, привозення дівчат, хлопчиків. Ми пам'ятаємо збоченця генерала Ягоду, який мав порноколекцію, фалоімітатори, все мав. Тобто ми говоримо про те, що ця система оздоровча насправді обслуговувала еліту, оту еліту, яка вбивала людей», — цитує історика джерело.

Далі, за його словами, відомчі лікарні довелося розбудовувати не з доброї волі: старіючі комуністичні діячі та кати з «трійок» дедалі частіше виходили з ладу, і систему треба було підлаштовувати під те, щоб підтримувати їхнє життя.

Справжній масовий характер санаторна мережа набула лише у 1960-х. Але й тоді путівка залишалася жорстким дефіцитом і предметом «блату» — для пересічних громадян вона була чи не єдиним шансом кудись виїхати на відпочинок.

Історик окремо згадав про наратив «системи Семашка» — першої у світі централізованої державної системи охорони здоров'я, яку повністю фінансували з держбюджету і яку розробив радянський лікар Микола Семашко, перший народний комісар охорони здоров'я РСФСР.