Місяць міг утворитися за 5 годин, а не за мільйони років — нове моделювання

Історія про народження Місяця, яку всі вчили зі шкільних підручників, виглядає так: у молоду Землю врізалася Тея — тіло розміром приблизно з Марс, — викинула в орбіту хмару уламків і газу, і ті злипалися в супутник десятки мільйонів років. Нові розрахунки, виконані методом моделювання руху частинок речовини, пропонують куди стрімкіший сценарій.

За цими даними, вибух від удару миттєво викинув на орбіту величезну хмару розплавленої породи й пари. Щільна зовнішня оболонка цієї хмари охолола й ущільнилася значно швидше, ніж припускали попередні моделі, і вже приблизно за п'ять годин після зіткнення розрахунки фіксують зародок Місяця. Утім, результат залежить від умов удару: кут і швидкість зіткнення суттєво впливають на те, скільки матеріалу залишається на орбіті.

Головна проблема старої теорії — хімічний склад Місяця. Зразки, доставлені місіями Apollo, показали: співвідношення ізотопів у місячних породах майже таке саме, як у земних. Класична модель передбачала б переважання матеріалу Теї, а цього не видно. «Швидка» версія цей парадокс пояснює просто: за п'ять годин речовина Землі й Теї не встигала розшаруватися, тож супутник отримав той самий хімічний відбиток, що й планета-хазяїн.

Самі науковці застерігають від поспішних висновків: розрахунки лише допускають такий сценарій, а не доводять його як єдино можливий. Кілька незалежних груп мають перевірити параметри моделі, перш ніж вона витіснить панівну теорію з підручників.

Якщо «п'ятигодинна» модель витримає перевірку, зміняться уявлення про те, як утворюються супутники великих планет загалом. Швидке гравітаційне захоплення матеріалу замість тривалого повільного злипання відкриває новий клас сценаріїв — зокрема для планет за межами Сонячної системи з незвично масивними супутниками.