Львів'янка власноруч прибирає занедбані могили на цвинтарі Старого Знесіння

На цвинтарі Старого Знесіння у Львові близько 1500 поховань, і чимало з них перебувають у занедбаному стані. Люсина Поврозник, яка часто навідує могили своїх близьких, вирішила не лишатися осторонь. Жінка почала власноруч прибирати покинуті поховання та ділитися процесом у соцмережах.

«Я вважаю, що треба все ж таки бути людьми до кінця і дбати і про ці могили, і про їхні душі. Треба допомагати один одному, робити так, щоб цвинтарі виглядали в нас, в Україні, достойно, гарно. Щоб вічна пам'ять була завжди», – розповідає Люсина.

Однією з перших вона взялася за могилу Марії та Жозефа Ставінських, яка була вкрита мохом. Під час роботи поруч виявилося ще одне поховання, повністю приховане травою. «Я не знала, що тут є ще одне поховання, не було видно, воно було все в траві. Виявилося, похована 12-річна дитина», – згадує жінка.

Поступово Люсина відкриває для себе й інші старі поховання: могилу Любові Зайцевої з кам'яним пам'ятником ручної роботи, родини Білінських-Тарасовичів, відомих львівських лікарів, а також польську гробницю. «Помаленьку стараємося прибрати кожну могилку. А від поляків чекаємо таких прибраних могил в Польщі наших українців», – каже вона.

Цвинтар для ініціативи обрано не випадково: він розташований неподалік дому Люсини, і сюди її ще в дитинстві водив батько. «Я бувала на цьому цвинтарі з самого дитинства, і він для мене дуже душевний. Тим більше тут дуже багато старих поховань, і кожна могилка виглядає зовсім по-іншому», – ділиться жінка. Щодня вона може прибрати кілька могил, а процес знімає відеографиня для соцмереж.

Ініціативу помітили й підтримали підписники. Люсина організувала спільну толоку, на яку відгукнулися люди різного віку. «Люди наскільки згуртувалися і почали писати, що вони готові допомагати. Я планувала трішки пізніше це все зробити, хоча б за місяць. Але настільки багато людей почало писати, що я подумала, що треба це якомога швидше організувати», – розповідає вона.

Символом проєкту стали пшеничні колоски, які Люсина ставить на прибраних могилах, оздоблюючи їх українським орнаментом. «Я хочу, щоб все ж таки наші могилки, які я прибираю, і наші толоки асоціювалися з пшеницею. Я вважаю, що це український символ, який дає життя, який є вічний», – пояснює вона. Жінка планує розширювати діяльність на інші цвинтарі та спростувати міф про те, що прибирати чужі поховання не можна.