«Син зник, і ми як підвішені»: як у Харкові родини шукають рідних через каталог тіл

Невелика світла кімната, куди можна потрапити лише у супроводі поліцейських. Тут замість звичних кабінетів — три комп'ютери, дитячий куточок з олівцями та альбомами, і напружена тиша, яку перериває лише клацання мишки. Це Спеціалізований центр з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у Харкові. За майже рік сюди прийшли понад 200 людей, щоб переглянути електронний каталог невпізнаних тіл.

Наталія приїхала з Берестина, що за понад 100 км від Харкова. Вона гортає десятки фотографій у каталозі — шукає сина Олега. Жінка каже, що точно знає: він загинув 29 червня 2025 року поблизу Роботиного на Запоріжжі. «Мені надіслали фото з дрона, я бачу, що позиція розбита, що там лежить тіло. Оце Роботине, розумієте, якась діра, з якої практично не забирають», — розповідає вона. Статус зниклого безвісти для родини — це стан підвішеності: «Зник син, і ми — і батько, і я — як підвішені на шибениці, у ступорі усе, життя у нас більше немає».

Каталог, який почали формувати з лютого 2025 року, містить знімки та описи тіл, евакуйованих з поля бою, а також переданих Росією в межах репатріації. Заступниця начальника слідчого управління поліції Харківщини Оксана Олійник пояснює: тіло можуть не впізнати одразу, якщо не збереглися шеврони чи документи. Тоді його обліковують у каталозі тієї області, куди завезли в морг — це може бути Запоріжжя, Дніпропетровщина, а через репатріацію — навіть Львів чи Вінниця.

Поліцейський Данило Афанас'єв розповідає, що в каталогах фіксують особливі прикмети: татуювання, шрами, родимі плями, вставні зуби. Додають фото речей, що були при тілі, та номер кримінального провадження. Якщо родина впізнає близького, слідчі зв'язуються з колегами, щоб організувати процедуру ідентифікації. А якщо є сумніви в результатах ДНК-експертизи, можуть провести повторне дослідження — іноді навіть із залученням міжнародних експертів Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, які працюють у лабораторії в Гаазі.

Працівниці «гарячої лінії» Діана Даниленко та Ангеліна Капечула за день можуть відповісти на 10–15 дзвінків. Люди часто не просто питають про статус справи — їм треба виговоритися. «Вона плаче, і в мене також сльози на очах. Вона — дружина, вона — мати, у неї є дитинка. І вона все це розповідає», — каже Оксана Олійник. У Центрі наголошують: головне — бути поруч і дати людині відчуття, що вона не сама.

Записатися на перегляд каталогу можна через електронну форму або за телефонами гарячої лінії: (063) 311-35-40, (093) 168-18-51. Особистий прийом у Харкові — по понеділках та середах з 10:00 до 13:00 за попереднім записом.