14, 18 чи 24 карати: як читати позначки на золотих прикрасах

Золоті прикраси на вітрині часто виглядають однаково, хоча чистого золота в них може бути геть різний обсяг. На око цього не побачиш, тому виробники ставлять на виробах спеціальні позначки. Українці звикли читати проби — 585 чи 750, а в багатьох інших країнах чистоту металу позначають каратами. Саме вони вказують, яка частка золота є у сплаві.

Чому взагалі доводиться щось змішувати? Бо чисте золото надто м'яке для прикрас. Щоб виріб тримав форму, до нього додають інші метали, а від складу домішок залежить і колір — жовтий, білий чи рожевий.

Каратна система ділить сплав на 24 частини: що більше каратів, то більша частка золота. Так, 24 карати — це приблизно 99,9% золота, тобто 999 проба. 18 каратів — 75%, або 750 проба. У 14 каратах золота близько 58,5%, що зазвичай відповідає 585 пробі. А 9 каратів — це 37,5%, тобто 375 проба. Виходить, що закордонна прикраса з позначкою 14K за вмістом дорогоцінного металу майже така сама, як звична українцям 585 проба.

Поріг, від якого виріб офіційно вважають золотим, у різних країнах різний. У США це щонайменше 10 каратів. У Великій Британії, Франції, Австрії, Португалії та Ірландії нижня межа — 9 каратів, а в Данії та Греції — 8.

І ще одна поширена плутанина: карат карату не рівня. Для золота це показник чистоти, а для діамантів та іншого каміння — одиниця ваги, де один карат дорівнює 0,2 грама. Самé золото на світовому ринку міряють не каратами, а тройськими унціями: одна така унція — це 31,1034768 грама, і саме від неї відштовхуються, коли визначають світові ціни. Тож напис 14K на каблучці й «1 карат» у характеристиці діаманта означають цілком різні речі — чистоту металу в першому випадку й вагу каменю в другому.