«Хочете, щоб мене вбили?» Історія лесбійки, яка 20 років б’ється за право бути собою
Анна Шаригіна з Харкова — активістка, яка понад два десятиліття відстоює права ЛГБТ-спільноти. У її житті були напади, зради друзів і навіть погрози смертю в прямому ефірі.
«На одному з ефірів якийсь старий чоловік, приведений депутатом Кивою, не приховував своєї ворожості до ЛГБТ. І тоді я його запитала: "От дивіться, я лесбійка, я стою перед вами і говорю про права для ЛГБТ-людей. Ви хочете, щоб мене вбили?" І він тоді відповів: "Так"», — згадує Анна Шаригіна.
Шлях до цього ефіру був довгим. Ще замолоду Анна намагалася жити за правилами: вийшла заміж, бо так було прийнято, і відчула, як статус заміжньої жінки змінив ставлення оточення. Але коли вона зізналася чоловікові у стосунках із жінкою, свекруха накинулася на неї з кулаками, а рідні почали вважати її хворою та радили лікуватися в знахарки.
Після розлучення Анна повернулася до Харкова, де почала шукати однодумців. Відкритість принесла їй не лише свободу, а й втрату друзів: «Вони такі до мене: а як це? І я бачу, що всі лякаються, замість тішитися разом зі мною. Одна, приміром, лікарка за освітою, сприймала мене як хвору». Проте Анна вирішила, що більше не ховатиметься: на роботі, у побуті, на лекціях для поліції вона представляється лесбійкою — щоб суспільство бачило живу людину, а не стереотип.
Сьогодні Анна — співзасновниця харківської організації «Сфера», членкиня оргкомітету Маршу рівності та колишня директорка «КиївПрайду». Вона нагадує про напади радикалів на учасників Прайду в 2015 році та погроми ЛГБТ-хабів у Харкові. «Після того як радикали у 2015 році на Оболоні влаштували побиття учасників "Київського Прайду", ми зрозуміли, що відкритість є єдиною гарантією безпеки наших заходів», — каже вона.
Окремо Анна порушує питання шлюбної рівності, яке загострилося через війну. Адже ЛГБТ-військові можуть загинути чи отримати поранення, а їхні партнери юридично не вважаються родиною. «Шлюб — це не тільки про право мати родину. Це і про доступ до лікарні, і про право ухвалювати критичні рішення. Про всі ті кризові ситуації, коли людина гостро потребує підтримки родини — і не може її отримати, бо держава не дозволяє ЛГБТ мати родину», — наголошує активістка.
