Ґотка — це не субкультура: як називали самицю глухаря в Україні

У «Словнику української мови» за редакцією Бориса Грінченка, що виходив у Києві в 1907–1909 роках, є чітке пояснення: «Ґо́тка — самка глухаря, глухого тетерева». Тобто жодного стосунку до похмурої естетики чи давньогерманських племен це слово не мало.

Глухар, або глушець білодзьобий, — найбільший лісовий птах України. Самця колись називали «Ґо́тур». І якщо побачити цих двох птахів поруч, можна й не здогадатися, що вони одного виду: вони різняться і розмірами, і забарвленням.

Ґотур важить переважно близько чотирьох кілограмів, хоча буває й до шести. У нього темне пір'я з металевим зеленим відблиском, яскраво-червоні «брови» та білий дзьоб. Ґотка ж значно менша — близько двох кілограмів — і має рябе, переважно буре забарвлення з білими плямами та смугами. Такий камуфляж потрібен, щоб хижаки не помітили її, коли вона висиджує яйця.

Цей вид занесений до Червоної книги України. А свою назву глухар отримав через особливу поведінку у шлюбний період: під час токування птах так захоплюється, що на якийсь час втрачає слух і не чує нічого навколо.