«Души не чаять» — не українською: як сказати правильно

Багато хто з нас у розмові про найрідніших людей зізнається: «Я в них душі не чаю». Звучить зворушливо, але мовознавці кажуть: цей вислів — не наш. Він прийшов із російської і закріпився в українському мовленні через багаторічний вплив сусідньої культури.

Натомість українська мова має свої, значно природніші способи сказати про безмежну любов. Найближчий за змістом відповідник — «душі не чути в кому». Саме його радять мовознавці, коли йдеться про сильну прихильність і ніжність. «Бабуся душі не чує в онуках», «мати душі не чує у своєму синові» — такі речення звучать по-українськи й передають усе тепло.

Якщо хочеться урізноманітнити мовлення, є й інші варіанти. Коли хочете підкреслити турботу — кажіть «носити на руках». Про батьківську гордість і захоплення дитиною можна сказати «не натішитися кимось». А в простішому контексті цілком вистачить слів «обожнювати» або «любити понад усе».

Також можна вживати образні вислови: «не зводити очей із когось», а якщо йдеться про надмірне захоплення — «світ клином зійшовся на комусь». Усі вони природні для української, зустрічаються в художній літературі й живому спілкуванні.

Відмова від кальок робить мову багатшою та виразнішою. Тож наступного разу, коли захочеться зізнатися в любові, згадайте: душі можна не чути, а можна носити на руках — головне, щоб слова були справді українськими.