К КраїнаНовини України щогодини

«Дід», який рятував людей і кошенят: історія Героя України В'ячеслава Шимчука

·700 слівредакція
«Дід», який рятував людей і кошенят: історія Героя України В'ячеслава Шимчука

Він облаштував місце для вагітної кішки, шукав місцеву бабусю, аби привезти гостинець, і в 50 років міг вести групу на 25-кілометровий марш. Історія розвідника з позивним «Дід», який загинув у бою під Липцями.

В'ячеслав Шимчук народився 11 листопада 1973 року в Харкові. До війни він був майстром спорту України зі спортивного орієнтування та рогейну, входив до національної збірної і представляв Україну на міжнародних змаганнях. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік одразу пішов до ТЦК, але через вік отримав відмову. Тоді він почав волонтерити, пройшов курси тактичної медицини, а згодом долучився до «Хартії».

У складі підрозділу служив розвідником: воював у Стельмахівці на Луганщині, брав участь у найважчих боях за Бахмут, обороняв Серебрянський ліс і північні рубежі Харківщини. Спортивний досвід став його суперсилою — «Дід» проводив вишколи з орієнтування на місцевості, навчав тактичного пересування та виживання в лісі. Якось, коли в Серебрянському лісі вийшла з ладу GPS-навігація, загін зміг вийти без втрат саме завдяки його вмінню читати карту.

Побратими згадують його як вимогливого наставника. Щоденні пробіжки по 5–10 кілометрів у взводі були обов'язковими за будь-якої погоди. «У спорті внутрішній стрижень має бути сталевим, а у розвідці — тим більше!» — часто повторював він. У свої майже 50 років «Дід» міг вивести групу з 8–10 бійців на 25-кілометровий марш, і молодші ледве встигали за ним. «Він фантастична людина. Я завжди дивувався, що в 50 років людина може бути таким живчиком», — згадував один із побратимів.

Він був не лише суворим командиром, а й людиною з великим серцем. Підтримував бійців у скрутні хвилини, допомагав людям і тваринам. Коли до взводу прибилася вагітна кішка, облаштував їй місце, щоб вона спокійно народила кошенят. А ще постійно згадував місцеву бабу Любу — шукав її, аби провідати й привезти український гостинець.

У боях «Дід» неодноразово проявляв відвагу. У грудні 2023 року в Серебрянському лісі він помітив ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка встановлювала міни. Вогнем із гранатомета уразив шістьох загарбників, а потім надав першу допомогу пораненому російському офіцеру та посприяв його евакуації до українських медиків. У січні 2024-го його група атакувала опорний пункт ворога: сам «Дід» знищив чотирьох окупантів, а підлеглі захопили в полон ще шістьох. У квітні 2024 року з РПГ-22 він підбив російську БМП.

26 липня 2024 року поблизу села Липці група «Діда» натрапила на ворожу ДРГ. Бій зав'язався майже впритул — на дистанції близько семи метрів. Боєць на позивний «Математик», який ішов першим, дістав три кульові поранення. В'ячеслав Шимчук загинув у цьому бою. Указом Президента від 26 лютого 2025 року йому посмертно присвоєно звання Герой України з орденом «Золота Зірка». У квітні 2025-го в харківському ліцеї №73, де він навчався, відкрили меморіальну дошку. У травні в Харкові зареєстрували петицію про перейменування провулка Аджарського, де мешкав Герой, на його честь.

Читайте також