Бульдозери на полтавській землі: як бізнес із "газпромівським" шлейфом заходить на українські надра

Спочатку на чужу ділянку заїхала техніка, а вже потім громада почала ставити питання. На фото й відео видно, як знято верхній шар ґрунту, сформовано дорожнє корито, засипано щебінь, працюють катки та гусеничні машини — будується технологічна дорога. За земельними документами, ділянка належить громаді й перебуває у постійному користуванні іншого підприємства.

Представник компанії на місці на питання про Комарека та його зв'язок із «Газпромом» відповідав: «Я відмовляюся відповідати». Натомість номер урядової постанови він пам'ятав добре. Замість договорів із землекористувачем, схеми погодженого маршруту, документів щодо зняття та складування родючого шару, розрахунку збитків і плану рекультивації лунала одна теза: компанія має спеціальний дозвіл на користування надрами й виконує програму робіт.

Але надра — під землею, а дорогу прокладають поверх чужої ділянки. Стаття 97 Земельного кодексу вимагає угоди з власником землі або погодження землекористувача, а стаття 98 визначає механізм земельного сервітуту. Пункт 6 постанови Кабміну №1320 справді дозволяє окремим підприємствам під час воєнного стану починати деякі роботи без попереднього укладення таких угод — але постанова не вища за закон. До того ж у спецдозволі №5311 зазначено: геологічне вивчення з подальшим видобуванням, ділянка «не розробляється», затверджених запасів немає, а видобування заборонене до виконання умов оцінки впливу на довкілля. Отже, йдеться не про відновлення видобутку, а про новий комерційний проєкт.

Масштаб чималий: чотири бурові майданчики щонайменше по два гектари кожен, технологічні дороги, трубопроводи. Надану схему названо попередньою, тож остаточні межі, площі й маршрути робіт не визначені. Немає й відповідей на питання про безпеку людей: чи планується гідророзрив пласта, який склад і обсяг матимуть бурові розчини та шлами, куди їх вивозитимуть, хто має ліцензію на поводження з ними та за чиї гроші відновлюватимуть забруднену землю.

За даними ЄДР, 93,75% «МНД Жуківське» належить чеській MND Ukraine, ще 6,25% — кіпрській IVENA Limited. Задекларовані кінцеві бенефіціари — Карел Комарек і Зіновій Козицький, батько чинного начальника Львівської ОВА Максима Козицького. А за ними починається Росія: MND Комарека понад десять років була співвласником спільного підприємства Moravia Gas Storage разом із Gazprom Export. У 2013 році сам Комарек називав «Газпром» стратегічним партнером. Співпраця пережила окупацію Криму, війну на Донбасі й повномасштабне вторгнення; російську частку розмили лише у березні 2024 року, а остаточний викуп планували завершити наприкінці червня 2024-го. Інша структура групи Комарека, Allwyn, користувалася фінансуванням синдикату, до якого входили російські державні ВТБ і Сбербанк: кредитну лінію до 640 млн євро погодили 2020 року, а частину боргу, що припадала на російські банки, погасили лише у березні 2022-го. У 2011 році KKCG Комарека придбала у російської Itera нафтовий термінал у Самарській області потужністю 3,4 млн тонн на рік. За даними російського реєстру закупівель, оператор термінала у 2015–2016 роках уклав три договори з «Роснефтью» та її структурою «РН-Бункер» на 741,49 млн рублів, а за 2018–2021 роки перерахував до російської податкової та соціальної системи щонайменше 108,22 млн рублів.

8 липня 2026 року секретар Полтавської міськради Катерина Ямщикова підписала меморандум із директором «МНД Жуківське» Лукашем Свозілом, публічно пообіцявши компанії координацію під час проєктування й будівництва, обмін досвідом і взаємну консультаційну підтримку. Минуло близько двох місяців — і техніка вже будує дорогу на комунальній землі. У цивілізованій країні спочатку оформлюють відносини із власником і землекористувачем, а потім запускають техніку.

За інформацією джерел, новий керівник Полтавської окружної прокуратури Олег Балаєв спочатку реагував на повідомлення про захоплення землі адекватно: звернення приймали й реєстрували, обставини почали отримувати правову оцінку. Потім, за даними джерел, на окружну прокуратуру вийшов керівник Полтавської обласної прокуратури Євген Гладій — і позиція змінилася кардинально: слідчі дії припинилися, поліція отримала команду не реагувати, а техніка продовжила прокладати дорогу. Цю інформацію можна перевірити за хронологією реєстрації звернень, процесуальними рішеннями та службовим листуванням.

Те, що відбувається під Полтавою, — не локальна суперечка про кілька гектарів. Це модель: стратегічний ресурс отримує бізнес із «газпромівською» історією, чужа земля перетворюється на будівельний майданчик, чиновниця забезпечує адміністративну гостинність, а прокурорська вертикаль прибирає правові перешкоди. Російські інтереси не завжди заходять в Україну під триколором — іноді вони приходять із чеською реєстрацією, кіпрською часткою та українськими посадовцями на підхваті.