Російська статистика бідності: чому цифри не відображають реальності

Російська влада змінила підхід до визначення бідності, і тепер офіційні показники виглядають значно оптимістичніше, ніж є насправді. Раніше бідними вважали тих, чиї доходи не досягали реального прожиткового мінімуму. Тепер же розрахунки прив'язані до штучної «межі бідності», зафіксованої ще на рівні 2020 року.

Якби статистику рахували за попередньою, чеснішою методикою, рівень бідності сягав би щонайменше 9,1%. Таким чином, із категорії бідних викреслили майже 3,5 мільйона осіб.

Найнижчі показники демонструють Москва та Санкт-Петербург — 3–3,8%. Але провінція живе зовсім в інших умовах. У Карачаєво-Черкесії, Бурятії та Чечні рівень бідності становить від 13,8% до 15,3%, що у 2–4 рази перевищує середній по країні. Мільйони людей там існують поза офіційною економікою, покладаючись на тіньові заробітки та власні городи.

Величезні витрати на війну проти України спричинили приховану інфляцію. «Воєнні гроші» лише розганяють ціни на продукти та ліки, а заяви про багатих росіян — це інформаційний шум для прикриття реальної ціни, яку суспільство платить за війну.

Загальна заборгованість населення Росії сягає близько 45 трильйонів рублів. Якщо раніше кредити брали на великі покупки, то тепер — на базові потреби. Люди переходять у режим жорсткої економії, а офіційна статистика продовжує малювати красиві цифри.