Російський «Африканський корпус» буксує: втрачені території, засідки й новий набір

Російські підрозділи в Африці переважно займаються інструктажем і охороною, а до асиметричної війни проти численних повстанських угруповань виявилися геть не готові. Про це свідчать дані української розвідки.

Найболючіше — управління. Будь-який оперативний крок на місці доводиться узгоджувати з Москвою, а складна вертикаль гальмує рішення. Через це командири втрачають ініціативу, коли напади відбуваються раптово. Наслідок уже відчутний: втрачено стратегічні об'єкти й значні території, зокрема в Малі. На початку липня 2026 року місцеві повстанці влаштували вдалу засідку на росіян та урядові сили, завдавши їм відчутних втрат у живій силі й техніці.

Провали викликали невдоволення урядів Малі та Буркіна-Фасо, підконтрольних Кремлю. Місцевим ватажкам доводиться оплачувати утримання російських контингентів з власних, доволі обмежених бюджетів. Розрахунки йдуть за гібридною схемою — офіційні міжурядові платежі плюс тіньові фінансові потоки. Натомість Міноборони РФ дістає прямий доступ до родовищ корисних копалин у регіоні.

Попри низьку ефективність, Кремль постачає африканському контингенту новітню бронетехніку, якої часто не бачать російські війська на фронті. На озброєнні найманців з'явилися БМП-3, БТР-82А, бронеавтомобілі «Тигр» з модулем «Арбалет» та броньовані вантажівки УРАЛ.

Аби компенсувати втрати, командування активізувало набір особового складу. З початку 2026 року чисельність підрозділів за межами Росії зросла на 1,5 тисячі осіб і станом на липень сягнула 6 180 осіб. Крім того, контингенти цього формування вже розгорнули у семи нових країнах — серед них Того, Мадагаскар, Сейшели, Гана, Зімбабве, Мозамбік та Шрі-Ланка.