Полон для окупантів: табір, де є стоматолог і магазин, але немає місця нарузі

На заході України у будівлі, що здалеку нагадує замок, розташований табір для військовополонених росіян та найманців з інших країн. Заґратовані вікна та колючий дріт видають у ньому в’язницю. Проте всередині — зовсім не те, що можна уявити.

На входах висять таблички «Вхід для людей», а відвідувачі тут не рідкість. До табору навідуються дипломати, представники Червоного хреста та правозахисники. Кількість передач для полонених не обмежена — родичі можуть надсилати посилки хоч щодня. Щоправда, за послуги посередників, які купують продукти в Україні, доводиться платити чимало.

На території є магазин із консервами, печивом та засобами гігієни, стадіон і тренажерний майданчик. Новоприбулі проходять санобробку, отримують чистий одяг і можуть залишити при собі ювелірні прикраси — як дозволяє Женевська конвенція.

Серед полонених — різні люди. Один молодик із Росії каже, що «піде знову воювати», бо підтримує Путіна, але водночас визнає: ставлення до нього в полоні краще, ніж очікував. Інші — туркмен і вірменин — потрапили на війну через обіцянки закрити кримінальні справи. Тепер просять вибачення й кажуть, що більше не хочуть воювати проти українців.

Годують полонених ситно: на обід — перловий суп, макарони з м’ясом і салат. Хліб видають щодня. Охочим дають роботу — наприклад, плести садові меблі, за що платять мінімальну зарплату, яку можна витратити в магазині. У вільний час — книги, телевізор і спорт.

Найбільше автора вразила санчастина: там є новий рентген-апарат і стоматологічне крісло. Для порівняння, в російському полоні стоматолог з’являвся раз на пів року і просто видирав зуби без знеболення. В очах полонених в Україні немає страху чи відчаю — вони знають, що тут їм нічого не загрожує. Гідність тут не принижують, і це головне.