Сім способів, якими Росія полювала за даними українського ОПК

Дослідження охопило 7362 новини з офіційного сайту СБУ — від 2 січня 2020 року до 7 серпня 2026-го. З усього масиву лише 131 публікація безпосередньо стосувалася викриття загроз оборонно-промисловому комплексу. Саме на ній і будували висновки.

Фахівці виділили сім основних шляхів, якими росіяни добували інформацію: вербування співробітників стратегічних підприємств, агентурні мережі та особисті контакти, викрадення технічної документації, цілеспрямований збір даних про військові об'єкти, дистанційне вербування через соцмережі, поширення фото й відео через блогерів та Telegram-канали, а також кібератаки і технічні витоки.

Головною загрозою назвали людей із доступом до закритої інформації. У 149 публікаціях за статтею про державну зраду йшлося про «кротів» і шпигунів у держорганах та на стратегічних підприємствах. Ще 179 матеріалів стосувалися агентів, інформаторів і зв'язкових ФСБ, а 117 — агентурних мереж, груп коригувальників і спільників. Окремо 269 публікацій описували коригування вогню та наведення ударів по українських об'єктах.

Була й фізична розвідка: у 43 випадках агенти фотографували та знімали на відео території підприємств ОПК. А ось дистанційні методи працювали через соцмережі — з 90 публікацій про пошук інформаторів 84, тобто 93%, стосувалися Telegram. Коригувальників шукали серед тих, хто живе поблизу промислових зон. У 15 матеріалах за статтею 114-2 Кримінального кодексу фігурували блогери, адміністратори Telegram-каналів і стримери, які знімали наслідки влучань, роботу ППО чи переміщення техніки.

Окремий напрям — кібероперації. За досліджуваний період СБУ опублікувала 71 матеріал про несанкціоноване втручання в інформаційні системи та 45 повідомлень про несанкціоновані дії з комп'ютерною інформацією. У вибірці щодо ОПК зафіксували й чотири випадки несанкціонованого підключення до зовнішніх IP-камер поблизу оборонних підприємств.

Після 2022 року характер загроз змінився. Якщо у 2020–2021 роках частіше згадували економічні злочини, кібершахрайство та корупцію, то згодом акцент змістився на держзраду, агентурну діяльність, шпигунство та коригування вогню. Кількість публікацій зі згадкою статті 111 про державну зраду зросла з 45 у 2020-му та 65 у 2021-му до 129 у 2022-му, 286 у 2023-му і 355 у 2025 році.

Утім, дослідники застерігають від прямолінійних висновків: аналізували лише публічні матеріали СБУ, тож повну кількість спроб Росії отримати дані про ОПК так не порахувати. До того ж одна згадка не дорівнює одному інциденту — один матеріал міг належати до кількох категорій одразу. Цікаво й інше: серед вивчених повідомлень не знайшлося жодного випадку, коли інформацію про об'єкти ОПК добували саме з відкритих державних реєстрів.